Неймовірний твір... Так і огортає пеленою осінньої задуми.. "Задувають вітри в наші долі незриме щось, віще.." - за цей рядочок п'ятірочки буде мало. Браво!
Вірш безумовно красивий і насичений гарними, добірними образами проте, на мій погляд, дещо нечіткі рима сльоза-позаду( до того ж у слові сльоза наголос на останній склад, а в позаду на передостанній) Але в цілому
В Париж! <br /> Нехай! <br /> В чужих вітрів <br /> Лишиться запах mon cherie. <br /> Та знай <br /> Мій рай <br /> Натхненнь вуаль <br /> Навік і вже pres de toi. <br /> Бо в тьмі розрух <br /> Самотніх па <br /> Мене нема. Je ne suis pas.