Крихта світла в кінці тунелю,
Сіра осінь судомить душу,
Ця самотність моя - мов нелюб,
Добре знаю - вона минуща.
Виповзає вужем зі скроні
Відболілий віршами відчай,
Манівцями блукаю сонна
У надії, що ти покличеш.
Почорніле з морозу листя Вже на ранок мій слід забуде. Я - вовчиця з чужого лісу, Тихо вляжусь тобі на груди...
Хоч навколо вітрище свище,
Ти - тепло у моїй долоньці,
Знов виношую в лоні вірші,
У тунелі вже бачу сонце!
|