Серйозний, я б навіть сказала б потужний вірш. "Мої рими покажуть, я знову боротися в змозі" - гарно. Добре, коли поезія налаштовує на боротьбу, хоча б з собою. Як писала Ліна Василівна: "Що нам потрібно було на війні - шаблі, знамена і її пісні". Успіхів
Вірш щирий, проте є ряд недоліків. По-перше, ви погано дотримуєтесь ритму і вірш дещо складно читати. По-друге, це не білий вірш, тому не слід забувати про рифми, а вони у вас у багатьох місцях відсутні (у другому, четвертому і п'ятому катренах) По-третє, стосовно змісту, старайтесь уникати повторень, ( у вас надто часто зустрічаються слова доброта, душа) і слів на кшталт "той, тую, тих" це ріже слух, старайтесь не зациклюватись на стандартинх виразах і образах. А вцілому непогано, "щось у цьому таки є". Творіть, бажаю натхнення
Спасибі за змістовний коментар. Стосовно рими сперечатись не буду, а от про пегаса в стандартному розумінні образ пегаса уособлює музу, натхнення, а от пегас, що пташиною звучить, це значить, що твоя муза говорить у тобі, щось на кшталт того.
Дякую вам пані Катерино за вашу безпосередню думку. Стосовно четвертого катрену, то рифми там є, хоча вони залишають бажати кращого. Щодо слова "дрантЯ", то в цьому випадку доречніше розглядати значення цього слова у цілій цитаті "Твій клапоть серця зовсім не дрантЯ", цією фразою я мала на увазі, те що в нас час багато людей мають почуття за ніщо, а в ширшому розумінні, зараз мало хто сприймає духовний світ людини, акцентуючи увагу на матеріальному. Тому в цілому ця фраза означає, що незважаючи на матеріальні стереотипи суспільства, твої думки, почуття НЕ можна вважати за ніщо, тобто частинка твого серця ні в якому разі не є дрантям, себто чимось непотрібним.
Просто я не вельми доступно висвітлила ідею вірша, коли я писала, то вважала, що все і так зрозуміло, але вже прислухаючись до думки інших зрозуміла, що теза аж надто сховалась в рядках.
Ідея вірша полягає в тому аби не відцуратись свого таланту, аби вистачало сили писати незважаючи ні на що. Буває, що люди, здібності котрих осуджують, або просто з часом, "перегоряють" перестають творити. От головною і головною думкою вірша є не покидати писати незважаючи ні на що.
..це вже добре видно у останніх рядках. Багато є таких випадків, коли люди попадають на гострий гачечок яскравих обгорток, на солодкі аромати "одеколонів", а коли запах вивітриться залишаються "з дулею з маком". І то, ще добре, коли з маком
За одиницю ви не переживайте, це теж зірочка, а зірочка до зірочки вже непогана сума, це я вам, як математик кажу А стосовно твору, то якщо робота якісна, то завжди ліпше, щоб її хтось почув. Особисто я доволі довгий час складала вірші в шухляду, поки вона врешті-решт не стала вщерть ними забита, отоді й відправилась сюди
Як прикро, все ж, міняються картини Старі книжки - фантазія чужа. Забуті предки дихають нам в спину Та в нас стерилізована душа. Іржавіють пістолі і гармати, Козацькі руки чипси тереблять. А час не звик боятися й чекати, Роки не ми - вони не потерплять. А може, ми не вміємо хвалитись, Як всі підряд вигадувати рай? Старим казкам набридло нас гидитись. Гризем слова, як миші коровай. Історики вже навіть не сміються - Ця вічність тимчасова, як завжди. Та перли людства ще колись озвуться. В ім'я краси потерпим холоди.
Гарно, я б сказала патріотично, відразу нагадує "Пісню про рушник". Зачепила фраза:"..Я мушу йти, доки буду тільки в змозі, треба втратити й знайти.." Натхнення вам
Доволі кумедний вірш, мені сподобався. Досить вдало ви поєднали "низьке з високим" - витончений ліричний початок переходить у говірку саркастичну кульмінацію, такий собі стилістичний обман. Найбільше сподобалось те, як герой водночас трепетно і іронічно відноситься до дівчини "він радий тобою, прихильник фанат.." і "він любить тебе, як горілку мій кум". Файно, дуже файно
Сильно, чуттєво, ніжно, поетично, природно, щиро, прекрасно, проникливо, піднесенно, красиво, незабутньо.... Я гадаю, ваша муза має бути вам вдячна. Пишіть, бо ви талановиті.