Так, помирати не страшно зовсім!
Страшно - коли не чують, як просиш,
Коли по тернині ступаєш босим,
У мить безнадії сивіє волосся,
У серці відлунює біль стоголоссям,
Ти прагнеш любити - тобі кажуть "досить!"...
Страшно - як мріям відтяли крила
Й навік поховали в холодну могилу,
Як той, задля кого вершини осилив -
Тебе відречеться, коли не простили
Тобі за добро твоє (Боже мій милий!),
Як душу зневіри пітьма оповила...
Страшно - коли запроторять за грати,
Як слово правдиве не може звучати,
Як волю затиснуть в колючі лещата,
Коли найлютішим стаєш собі катом,
Зрікаючись Бога і рідного брата,
Як можна за гріш мідний матір продати...
Страшно - як в грудях вогонь погасне,
І серце не грітиме сонечко ясне,
Як друзі у спину кидають - "нещасний",
Загублено віру в життя прекрасне,
Як мусиш зрікатися сутність власну,
Коли не померти - а жити страшно...
Чуються слова людини навченої досвідом. Життя- велика школа і великий екзамен, але ми приходим на землю, щоб душа наша наповнилася безцінним досвідом. Вірш сильний, життєвий.
Правду, щиру правду кажете, Наталю. Нагадали одну біблійну мудрість: Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся! /Лук.12:4-5/
Так, боятися треба не коли руйнується тлінне, а коли заноситься рука на духовні, вічні цінності, за які потім можемо бути осудженні довічно. Це, справді, дуже страшно.
Вікторе, я знаю, але вірш тоді буде надто довгим... ну хочеш, продовжу так -
Я продовжити можу безмірно "Чорний список" людського розтління, Перероджень Людини у звіра І спотворення істин безцінних, Перетворень малого в велике, Обезкровлення дерева Роду, Розпорошення Духу на крихти, Звиродніння Душі у народу, Перемноження страху на відчай, Упокорення болі стернею, Укоріннення масок у вічі, Перекреслення правди брехнею, Поневолення волі насиллям, Уневажнення честі й моралі, Розпорошення в колах безсилля Переломлених долі скрижалей...
Перекраєні віхи історій І сплюндровані вір постулати, Заколисана, приспана, хвора, Запроторена совість за грати. Розстриножені коні стихії, Потривожене небо від зречень, І любов, яка душу не гріє Ні у спеку, ані в холоднечу. Перепалені мрії на попіл, Перетовчені кості в могилах, Недовивчені нами уроки Пеленою оман нас сповили. Запорошені серця судини Чорним снігом людської облуди, Замордований люд безупину Всі віки у засліплені блудить... Сумно янголи дивляться з висі. Може, далі продовжити список?...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
