Дякую Вам, пані Катерино, за відгук та оцінку. На цей твір мене надихнув перегляд світлин про наших жінок. що воюють на сході України. Які ж вони всі прекрасні та світлі, але це не заважає їм бути мужніми і жорсткими до ворога. Ото ж , як зміг, так і передав це в творі. Дякую ще раз, творчих Вам успіхів та натхнення.
Одвічна тема, батьки і діти.Людина так створена, що більше піклується про дітей, ніж про батьків.Мабуть це великий гріх, коли люди забувають своїх батьків. Є ще й батьки, котрі не хочуть їхати до дітей, щоб не бути їм тягарем, вони ладні померти в холодній, але своїй хаті.Знаю це з власного досвіду.В мене сусіди в селі були, старенькі двоє, діти дорослі жили окремо.Коли батьки зовсім стали немічні старша дочка забрала їх до обласного центру, поселила в окремий будинок з усіма зручностями.Жили й раділи затишку.Але коли прийшов час, батько приїхав босим за 200км. до своєї кинутої оселі, ляг і помер під іконами... Ось таке воно життя.
Все буде скоро і невідворотньо! З України почнуться великі світові перетворення.Старі міжнародні та державні формації переживають занепад та руйнацію, втрачають свою могутність і привабливість.Світова спільнота шукає нові шляхи для оздоровлення міжнародного економічного та політичного простору. Україна стоїть на перехресті цих шляхів і має велике майбутнє. Цей недуг, який ми переживаємо сьогодні, не смертельний, але лікування його буде болісним і кривавим, тому що він запущений. Вся ця верховна полова, що посіялась у золотих палацах завіється з України і піде в небуття. Вірте.
Як до техніки написання твору та його стилю, в мене особисто зауважень немає. Пані Катерино, Ви самодостатні автор і самі прекрасно бачити свої плюси і мінуси, як і всі ми грішні писаки.Мене більше хвилює тема та ідея твору. На жаль, допоки антинародна влада буде сидіти в Києві, до тих пір ця війна буде продовжуватися, і до тих пір там будуть гинути кращі сини України.
Дякую вам, друзі, за відгуки та коментарі.Я радий, що ви поділяєте мої погляди на сьогодення в нашій країні.Я так думаю, що нам ніхто не допоможе навести в країні порядок, якщо ми самі на своїх місцях не почнемо душити цих гадів у їхніх кублах та вогнем і мечем приводити суспільство до тями.Якщо ми цього не зробимо, то завтра буде запроваджено такий геноцид, після котрого ми вже не зможемо відновитися як нація і держава. Успіхів ,вам, та натхнення.