Дякую Вам, пане Михайле, за відгук.Життя у нас тепер жорстоке, навіть жінки беруться до зброї, щоб захищати рідну землю! Творчих Вам успіхів та натхнення!
Дякую Вам, пані Катерино, за відгук та коментар. Я поважаю Ваші переконання і погляди, але не поділяю їх зовсім. Якби не Петро , то й війни б не було. Я не розумію , за що можна поважати та ще й любити цього брехуна, баригу, злодія , державного злочинця? Він навіть до влади прийшов не зовсім законним шляхом. Його обрали тимчасово на термін до чергових виборі, а він вже під себе поміняв закон, щоб залишитися на новий повний термін. Де, в якій країні, крім СНГ, ще є таке, щоб так попирались закони та права громадян?
Може Ви й праві, а може й ми обоє.Я вважаю, що все що пов'язане з "великоруським шовінізмом" має назву недоросль, а де воно живе , в Ураїні чи поза, не має великої різниці, воно є ворожим для українців.
Москалі все українське привласнили.У них ніколи не було навіть своєї столиці,не кажучи вже про мову. Їхня бандура, як і їхня історія фальшива й брехлива.
Слава Україні! одне зауваження , не "хронічні малосроси", а "Недороси". Це про них писав же їхній Фонвізін (але скоріше він не був за походженням руським) - "Недорсль", ось їхня справжня назва.
Дякую Вам, пані Катерино, за відгук та оцінку. На цей твір мене надихнув перегляд світлин про наших жінок. що воюють на сході України. Які ж вони всі прекрасні та світлі, але це не заважає їм бути мужніми і жорсткими до ворога. Ото ж , як зміг, так і передав це в творі. Дякую ще раз, творчих Вам успіхів та натхнення.
Одвічна тема, батьки і діти.Людина так створена, що більше піклується про дітей, ніж про батьків.Мабуть це великий гріх, коли люди забувають своїх батьків. Є ще й батьки, котрі не хочуть їхати до дітей, щоб не бути їм тягарем, вони ладні померти в холодній, але своїй хаті.Знаю це з власного досвіду.В мене сусіди в селі були, старенькі двоє, діти дорослі жили окремо.Коли батьки зовсім стали немічні старша дочка забрала їх до обласного центру, поселила в окремий будинок з усіма зручностями.Жили й раділи затишку.Але коли прийшов час, батько приїхав босим за 200км. до своєї кинутої оселі, ляг і помер під іконами... Ось таке воно життя.
Все буде скоро і невідворотньо! З України почнуться великі світові перетворення.Старі міжнародні та державні формації переживають занепад та руйнацію, втрачають свою могутність і привабливість.Світова спільнота шукає нові шляхи для оздоровлення міжнародного економічного та політичного простору. Україна стоїть на перехресті цих шляхів і має велике майбутнє. Цей недуг, який ми переживаємо сьогодні, не смертельний, але лікування його буде болісним і кривавим, тому що він запущений. Вся ця верховна полова, що посіялась у золотих палацах завіється з України і піде в небуття. Вірте.
Як до техніки написання твору та його стилю, в мене особисто зауважень немає. Пані Катерино, Ви самодостатні автор і самі прекрасно бачити свої плюси і мінуси, як і всі ми грішні писаки.Мене більше хвилює тема та ідея твору. На жаль, допоки антинародна влада буде сидіти в Києві, до тих пір ця війна буде продовжуватися, і до тих пір там будуть гинути кращі сини України.
Дякую вам, друзі, за відгуки та коментарі.Я радий, що ви поділяєте мої погляди на сьогодення в нашій країні.Я так думаю, що нам ніхто не допоможе навести в країні порядок, якщо ми самі на своїх місцях не почнемо душити цих гадів у їхніх кублах та вогнем і мечем приводити суспільство до тями.Якщо ми цього не зробимо, то завтра буде запроваджено такий геноцид, після котрого ми вже не зможемо відновитися як нація і держава. Успіхів ,вам, та натхнення.
Кожен народ має таку владу, на котру заслуговує.Мабуть ми не доросли ще до кращої влади, якщо ми літами, десятиліттями та віками терпимо над собою ганьбу. Заважає нам краще жити наша рабська психологія.Гірка правда, котру ми не бажаємо визнавати, ми духовні раби.
Дякую вам, друзі, за теплі відгуки.Зла уже не вистачає писати про цю мерзоту, а мовчати не можу, тому й перейшов на сарказм, як вийшло,- судити вам.До речі, сни інколи збуваються, навіть невірогідні. Всім вам творчих успіхів та натхення!
Прекрасна, образна й чуттєва лірика.Відчувається певний ріст майстерності. В останньому рядку відчувається збій ритму. Авторське "залишУ" неповністю згладжує його, проситься ще й "випАдок", а це вже занадто в одному рядку, але останнє слово, за автором.
Своє добро я не віддам нікому, і Ви, Пані Таміла, тримайте нагострену сокиру та косу,бо скоро будемо голити ненаситні морди... Дякую за розуміння.Творчих Вам успіхів та натхнення.
1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('