Для мене особисто байдуже, в якій він рубриці опублікований, головна суть, а вона в творі дуже змістовна.Спробуйте в редакторі word відтворити віршовану форму.Твори у Вас чудові, вони матимуть успіх.
Дякую Вам, пані Катерино, за коментар та оцінку.Це перероблений на сучасний лад "Марш січових стрільців".Розмір твору я зберіг, тому він і звучить як маршова пісня.
Дякую Вам, панно Ліліє,за коментар.Звичайно, що крали й крадуть при любій владі, але щоб так обдирати народ , мов липку, вміють лише в Україні.Але вони мабуть забули, що терпіння народу має межу, за котрою починається жорстока кривава розправа, стихійна і не керована.Те що роблять сепаратисти на сході, може здатися дитячими забавами.
Злободенний твір, зачепив своєю відвертістю про сучасну неоголошену війну. Для того,щоб діждатися переможного кінця війни, потрібно було давити своїх гнид доки вони не вилупилися і не перетворилися в московських вошей, котрі насіють нових гнид.А ми їх вознесли на державний Олімп.Чим раніше ми почнемо давити гнид і труїти вошей, тим швидше настане кінець війни.Без відкриття другого фронту проти режиму внутрішньої окупації ми цю війну не виграємо і не виживемо в ній, як нація.
З тих пір, як польський король Ян Каземір приютив в своїй країні вигнаних з Іспанії та Німеччини ашкіназів, українські землі були віддані в управління євреям-орендарям.Отак ми й ходимо до сих пір під єврейством.Не зважаючи на відданість польському трону, євреї не мали доступу до державної влади, вони гвалтували українських селян на польських фільварках, обдирали їх так же як і зараз обдирають Україну, але бути обраними до Сейма та сеймиків не мали права.Це історія , і її потрібно знати. Думки автора поділяю і підтримую.
Тут такі справи розгортаються, що вже не тільки Крим, Донецьк, Луганськ їхній ( - наш), але й Київ на чолі з гарантом та урядом. Українські гниди вилупилися в московських вошей. Радий читати Ваші патріотичні рядки. В Києві почали цвісти каштани
Вірш достойний конкурсної оцінки.Єдине зауваження до останнього рядка.На мій погляд, він повинен би звучати трохи по-іншому. " Достойний життя той, хто висвятив кров'ю Вкраїну." Але це моє особисте бачення, право завжди залишається за автором.Успіхів Вам і вашим творам.
Пані Наталю, у нас в Києві, ще не відцвіли каштани, і не всіх їх винищила рука "прогресу". Звичайно, пагубні наслідки відчуваються, каштани хворіють, дочасно засихають і стають непривабливими.Наші градоначальники нічого кращого не можуть запропонувати, як замінити їх штучними, але знайшлися ще здорові сили в суспільстві, що відмовили.Потрібно виносити мегаполіс за межі столиці, але це ж величезні затрати,і ніхто з можновладців про це турбуватись не хоче. Твір гарний, ліричний, з присмаком ностальгії.
Кривава вишиванка, червоними і чорними нитками...Добрий вірш, хоч і на гірку тему війни, але з позитивом: рубці загоїлись, любов дасть нову, цілющу вишиванку.
Радий почути Ваші філософські міркування.Всі наші негаразди від нашої недосконалості.Одні сягнувши якихось висот, дивляться вже на світ звисока; другі знизу, не сягнувши лету, дивляться на тих хто на висоті з чорною злобною заздрістю; а треті навчаються на помилках тих хто знизу і на успіхах тих , хто зверху і потихеньку освоюють висоти.Взагалі, висота і глибина речі протилежні, але взаємно пов'язані: не пізнавши глибини, не зможеш піднятись до висот, і не-маючи потягу до висот, не можна повністю пізнати глибину.
Сумно читати, та й писати такі зболені рядки.Велика несправедливісь у цій війні. Той хто розпалив і продовжує цю криваву бойню, той не страждає ні він, ні його близькі. За все розплачуються діти рядових громадян.
Ми не скупі душами і щирим теплом, ми ліниві розумом. В цьому наша проблема, ми лінуємося розібратися в суєті і винести власне рішення. Ми в цьому занадто покладаємось на когось, то на Бога, то на лідерів, то на проповідників, то на... пройдисвітів. Взагалі, тема твору розкрита непогано.
Твір гарний, пронизаний любов'ю та добром, аж світиться.Що до зауважень, то я приєднуюсь до попередніх коментарів, вони слушні.Ви талановита, але не нехтуйте цим даром, шліфуйте його працею.З найкращими і щирими побажаннями.
Дякую Вам, пані Катерино, за прочитання та відгук до твору.Сказав, як зумів, про цей акт самопожертви, по іншому не можу...Заходьте, ще , буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('