"Покращення" Набрякли очі, сліз немає І серце оніміле не болить Наосліп янголи літають Бо жодна зірка в небі не горить А люди йдуть – сумні обличчя За трунами волочиться юрба Уздовж розбитого узбіччя Гірка полинь і погань-кропива В одній труні несуть Надію А в другій Мрію – молоду вдову Та навіть пси катів не виють Життя в країні схоже на тюрму Мов жебраки у чистім полі В кого просити? Та і хто подасть? А котрі вірили – вклонились долі Бог за покору милістю воздасть? Он там, зі сходу, по багнюці Кроваве сонечко скрізь дим встає Кістки біліють у пилюці З Сибіру виразка вужем повзе Чи то в концтаборі, чи в гетто? Паркан із зовні – світові чужі Паркан всередині, портрети Володарів здобутої землі В них під ногами білі квіти Під нігтями кипить густе лайно І божевільні Аполлони, Афродіти Милуються мов діти у вікно А люди йдуть – сумні обличчя За трунами волочиться юрба Уздовж розбитого узбіччя Плетуться Кривда, Неміч і Журба… 020416
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
