"Покращення" Набрякли очі, сліз немає І серце оніміле не болить Наосліп янголи літають Бо жодна зірка в небі не горить А люди йдуть – сумні обличчя За трунами волочиться юрба Уздовж розбитого узбіччя Гірка полинь і погань-кропива В одній труні несуть Надію А в другій Мрію – молоду вдову Та навіть пси катів не виють Життя в країні схоже на тюрму Мов жебраки у чистім полі В кого просити? Та і хто подасть? А котрі вірили – вклонились долі Бог за покору милістю воздасть? Он там, зі сходу, по багнюці Кроваве сонечко скрізь дим встає Кістки біліють у пилюці З Сибіру виразка вужем повзе Чи то в концтаборі, чи в гетто? Паркан із зовні – світові чужі Паркан всередині, портрети Володарів здобутої землі В них під ногами білі квіти Під нігтями кипить густе лайно І божевільні Аполлони, Афродіти Милуються мов діти у вікно А люди йдуть – сумні обличчя За трунами волочиться юрба Уздовж розбитого узбіччя Плетуться Кривда, Неміч і Журба… 020416
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
