Як тобі, мій брате, сину, друже!
У степах, де холод і калюжі,
Де смертельні рявкають гармати,
Де щомиті треба умирати
Серед грому, захвату і бруду,
І ніякого тобі тут суду
Ні церковного, ані людського,
Але ти стоїш грудьми за нього.
Захищаєш землі Батьківщини,
Не зважаючи на сміх і кпини…
Як вам там, синочки, в сніговиці,
На сирій, змордованій землиці?
Без тепла домашнього і мами,
Що думки обдумує ночами,
І ніяк не може втолкувати
Чому син її повинен умирати?
Чому там, на Сході, рвуться міни
І вже третій рік немає зміни?
Скільки виллється іще живої крові
На шляхи війни кілометрові?...
Смерть збирає душі найцінніші,
А відносини щодень складніші і складніші…
Біль матерів, біль родини рядками Вашими в світ лине. Ми молимось за синів лихо, а Київ, на жаль, сидить тихо... Дипутатів нема на Сході, де вдень і вночі лізе злодій. І їхнів синів там нема.Вони бояться. Там війна... Світ бачить Пані Катерино, як цвіт народу мерзне й гине. Роки тікають, а вони чекають там кінця війни... Дякую Вам за вірш. Високо оцінюю і рекомендую. Будьмо, Пані Катерино! З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Декілька зауважень, Катерино. Серед грому, захвату і бруду, (слово "захват" якось тут недоречне) Але ти стоїш грудьми за нього. (за кого, за суд?) Яка думу думає ночами, (неправильне наголошення в слові "яка" Чому син її повинен умирати? (слово "її" - зайве) Скільки виллється іще живої крові (слово "іще" - зайве) А відносини щодень складніші і складніші… (рядок порушує ритм, відносини між ким і ким ?)
Захват - це не тільки збудження, запал чи пристрасть у коханні, є ще найвище напруження, піднесення і найбільший вияв, наприклад, волі. Саме так, п.Сергію, бо під час бою йому ніхто не відпускає гріхів і ніхто не може постояти за нього, бо в цій агонії кожна клітина його відчуває той піднесений захват, ту бурю емоцій без якої нема перемоги. Наголос - це святе. Виправила. Щодо зайвих слів, то у Вас музикальний слух, бо я їх геть не відчула, коли перечитувала, та й зайвими вони мені не здаються, бо підсилюють думку, в решті-решт, як автор, я маю на це право.Знаю, скажете правила і таке інше, але ж їх встановлюють люди... Невже цей останній рядок,п.Сергію, так не вписується в тему вірша, що важко здогадатися про які відносини йде мова. Я би сказала, рядок вписується в ритм,(автор моє право в останніх двох рядках змінювати ритм), а відносини псуються між усіма. Дякую Вам за такий детальний розбір вірша!
Попри деякі технічні хиби вірша оцінюю його високо, бо в ньому не стільки пишеться скільки щемить. Техніка технікою, а душа душею. І душа - вище. А туг вона у Вас не тільки між слів та літер, вона, здається, на весь монітор, з якого читаю текст і заливає всю кімнату. Великим щемом. І стає сумно. Не тому, що душі багато, тому,що несправедливості в світі більше, ніж душі в людині. На превеликий жаль.
Щиро Вам дякую,п.Михайле, за такі милі для мого серця слова. Вірш цей писався на одному диханні і я дійсно думала не стільки про техніку, як про душу цього вірша, про тих бідних синів і дочок, які в нелегких боях стримують ворога, втрачаючи безцінні життя, навіть не усвідомлюють, що робиться в середині країни.
Як до техніки написання твору та його стилю, в мене особисто зауважень немає. Пані Катерино, Ви самодостатні автор і самі прекрасно бачити свої плюси і мінуси, як і всі ми грішні писаки.Мене більше хвилює тема та ідея твору. На жаль, допоки антинародна влада буде сидіти в Києві, до тих пір ця війна буде продовжуватися, і до тих пір там будуть гинути кращі сини України.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
