Сподобався вірш Ваший , п. Іване. А спробуйте змінити рядки, щоб наголос був на другий склад: Киває, мане темінь головою. І вкрилися сльозою від напасті. Втомилася вся радість без любові. А дух, той у постійному нещасті. І біль кричить в душі, не затихає. Волаю! Богом праведним благаю:.... Горить у серці ,зріє у основі. Може Вам сподобається. З повагою Ірина Пшиченко.
Знайдуться, а інші почекають, поки ті , інші, загинуть. Якщо всі підмуться з колін, то хто буде служити іншим.....Є людська карма і від неї нікуди не подітись... Коли в миттєвості, пройдуть роки І ці слова, не раз згадаєте: проблеми в Світі будуть ті саміІ, А рабський дух Ви ще пізнаєтє....Дякую, п. Катерино, що завітали. Через двадцять років , будуть ті самі вірші, і ті самі заклики.....
Дякую, п. Адель, за коментар і пораду. А й дійсно, тенета. А у своєму вірші я нікого не закликаю. Просто хотіла сказати , що ми живемо, як каламуть і багатьох це тішить. А до нас багато поетів закликали до боротьби..І що...?Я теж думала , що буде комунізм , в дитинстві...І тому вірші залишаться , лиш звук.....І чому люди повинні йти на заклики? Хто сказав , що вони мудрі....
Дуже гарний філософський вірш, п.Олеже. Але "чорне" ніколи не згине. Є закон суспільства, навіть піраміди. Де основою піраміди - є люди , які служать вержівці . Верхівки , саме найменше: поети, мудреці , лікарі , які від Бога. та ін. І тільки деякі люди мають сили перейти із одного прошарку в інший. А ті , що залишаються- це не вийде. Не дано їм , радіють, що раби.
Яка я рада , що мініс 1.....Значить я не співаю в одну дудку....
Так, п. Таїсія, можливо треба пробивати каламуть. Але людям подобається бути рабами. Це їхнє призначення...В Біблії все Святе гинуло і тільки в інших Світах сяяло.Жаль , але це так. Дякую за коментар!
Співучий віршик, коханнячком переплетений. Тільки назва, може : Летять пісні ангелом по волі. А спробуйте , п. Іване , кожний рядок , щоб починався однаково. Наприклад в слові співак , наголос на другий склад, а слові пісня, на перший. Якщо буде однаково , то вірш буде звучать мелодійніше. З повагою Ірина Пшиченко.
Я думаю, що багато є історій схожих на ту, яку Ви , п. Адель, написали. Вона буде багатьом цікава. Кажуть треба вибирати серцем, а може розумом..Ну хоча б трішки. Я переконана, що Ваша проза буде цікава, особливо молоді , повчальна.