Справді важко відвикати , від почуттів. які колись гріли душу.... Болісно , але треба якось виходити з цих спогадів, а то може перерости у хворобу. Зворушливо ,п.Наталя.
Одним людям дано бачити зірку , а іншим ні...Чому це так? Мабуть ми вже приходимо на цей світ зі своїми талантами і вподобаннями........Не кращі і не гірші , такі , якими нас зробив Господь. Дуже класна тема , п. Валентино.
Людина не може бути вільною, вона буде залежна завжди : від природи, людей , суспільства , навіть в коханні . Вільні можуть бути думки. Вірш ваший , П. Валентино , сповнений філософськими думками і мріями про прекрасний світ.