небо широке,
низка світів – безмежна…
є де літати…
взаємно і незалежно
не заважати,
не тертись крильми…
ми
атоми:
народились самотні-ми:
хай негативними,
але – вільними…
ми
атоми…
обзивають нас –
радикалами,
бо здібні
найтісніші зв»язки
розривати,
полишати
найдорожчі серцю сполуки,
як тільки сполуки ті,
для нас –
природно прості,
у якийсь момент
прагнуть стати
НЕ
добровільни-ми
любе ядро…
чиниш
винятково саме лиш добро,
бо ти –
позитивне завжди
але
у природних сполуках
зв`язки –
бувають стабільними
за умовами
виключно добровільними…
втрати…
з кращих намірів
спроби ядра
во ім`я добра
свої атоми
контролювати
негативність їхню природну
неугодну
підправляти,
орбіти підрівнювати,
корегувати
лагідно –
диктувати
так
нерозривні сполуки
змінюють
суть…
власну –
щасну
на протилежно-нещасну
такий
світ наш
молекулярно-крихкий…
чи справді
в його основі,
невловимій і невагомій –
НЕзалежність
і ДоброВільність любові?...
нехай до мене притягається "до мене подібне" -- я дуже хотіла б, щоб так воно і було...
У основі основ всіх - Не насилля і примус - ДоброВільність любові, Лиш вона незборима... -- приємно, що моя декларація знайшла собі у цьому коментареві потвердження... отже, теоретично ми однодумці... чи однодумИці... дякую за коментар і увагу, пані Наталю...
Людина не може бути вільною, вона буде залежна завжди : від природи, людей , суспільства , навіть в коханні . Вільні можуть бути думки. Вірш ваший , П. Валентино , сповнений філософськими думками і мріями про прекрасний світ.
"Людина не може бути вільною"... пані Ірино, і Ваша думка має повноцінне право на висловлення... а в принципі -- може бути вільною людина, якщо "невільною" бути -- їй такої розкоші не дано... творилося нас вільними... люди найбільш поневолюють одне одного... часто, з самих благих поривань... на рівні маніпуляцій... звичок, всіляких умовностей... ну, і на всіх інших рівнях... людина може бути АБСОЛЮТНО ВІЛЬНОЮ, правда, за таке благо вона мусить прийняти і невідворотну нагороду -- бути абсолютно самою... (не самотньою -- то інще)... дякую Вам за увагу до віршів моїх...
"у природних сполуках зв`язки – бувають стабільними за умовами виключно добровільними…" Мене вразили саме ці слова. Звичайно, скільки людей - стільки й поглядів, але я знаю одне...Господь нам усім дарував "свободу выбора" і перед людиною часто-густо, стають одна, дві, а то й більше доріг(справ, вчинків), і тут, якраз, і прявляється та сама воля вибору, бо не можна йти відразу, по двох дорогах, чи робити дві справи, от ми і вибираєм, і суто добровільно, навіть, якщо є підказки, утиски, просьби, ми все одно вибираємо добровільно...
приємно, пані Катю, читати коментарі Ваші до тем і ідей, ритмізовано викладених, моїх... приємно, що Ви знаходите у моїх віршах думки, які і Вам цікаві, а найбільше я Вам вдячна за те, що Ви не вчите мене, як слід чи варто ДУМАТИ І РОЗУМІТИ... якщо назвати наші взаємини "сполукою", як у вірші, то це якраз зразок природної сполуки на засадах "виключно добровільних"... заходьте і вподальшому, завжди радітиму...
дякую Вам, люба Колего, за те, що зрозуміли нас з цим проблемним віршем так точно і прозоро... отже, в ньому (віршеві) є той смисл, який я в нього і вкаладала, хотіла вкласти - це доводить Ваш коментар... Ви мене просто на твердий грунт поставили, бо коли бачиш, що зовсім не туди розмова хилиться, насамперед себе ж і звинувачуєш - у недолугості авторській... собі ж і довіряти перестаєш... дякую Вам, і трохи плачу -- знялася напруга зайва...
Гарно! Як у соціумі, так і в мікросвіті суцільні виклики, вибрики, збурення, рух. Штиль і спокій- явище тимчасове і не стабільне. У людей, мабуть, так: У стосунках людських зв'язки бувають стабільними - за умовами виключно добровільними!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
