Аж, диву даєшся від телереклами! Ось це вам повернем… і те буде з вами, А це ще збудуєм на користь народу, Немовби в народу питалися згоди… Каналами вперто реклама гарцює… Хіба ми не бачимо хто, як працює?... Хто, водить машини одні суперові? Як, суд розглядає діла паперові? Хто, раді забави, по людях стріляє, А хто, у цей час, на Мальдівах гуляє? Шикарні бомонди, свята і весілля, Костюми, наряди, щоденні застілля… І все це, скажіть, за які такі гроші? Хоч раз, мовте правду, паночки хороші! Чи ж ви на роботі до темної ночі, І в тяжких трудах, аж злипаються очі?… А вдома чекає на вас ще й орава, Усі голі й босі, бо бідна держава… Чи може головки нема де схилити, Немає, вам бідним, що їсти і пити?… Та, скільки ж людині у цім світі треба?! Ніхто не забрав ще з собою на небо; Ні дачі, ні золото, гроші, машини… Потрібна, лиш тільки душа, для людини, А ви, свою душу, продали Мамоні, Тепер, «яко вівці», бредете в полоні… Нема для вас виходу, ні порятунку, Так ні, добавляєте ще того трунку… Збираєте гроші, майно, нагороди… Покаятись вам, вже не буде нагоди, Бо матінка наша – Землиця Святая, Всю нечисть Мамони, у пекло скидає. Очиститись хоче від всякого бруду, І вийняти з ока прогнилу полуду…
|