Аж, диву даєшся від телереклами!
Ось це вам повернем… і те буде з вами,
А це ще збудуєм на користь народу,
Немовби в народу питалися згоди…
Каналами вперто реклама гарцює…
Хіба ми не бачимо хто, як працює?...
Хто, водить машини одні суперові?
Як, суд розглядає діла паперові?
Хто, раді забави, по людях стріляє,
А хто, у цей час, на Мальдівах гуляє?
Шикарні бомонди, свята і весілля,
Костюми, наряди, щоденні застілля…
І все це, скажіть, за які такі гроші?
Хоч раз, мовте правду, паночки хороші!
Чи ж ви на роботі до темної ночі,
І в тяжких трудах, аж злипаються очі?…
А вдома чекає на вас ще й орава,
Усі голі й босі, бо бідна держава…
Чи може головки нема де схилити,
Немає, вам бідним, що їсти і пити?…
Та, скільки ж людині у цім світі треба?!
Ніхто не забрав ще з собою на небо;
Ні дачі, ні золото, гроші, машини…
Потрібна, лиш тільки душа, для людини,
А ви, свою душу, продали Мамоні,
Тепер, «яко вівці», бредете в полоні…
Нема для вас виходу, ні порятунку,
Так ні, добавляєте ще того трунку…
Збираєте гроші, майно, нагороди…
Покаятись вам, вже не буде нагоди,
Бо матінка наша – Землиця Святая,
Всю нечисть Мамони, у пекло скидає.
Очиститись хоче від всякого бруду,
І вийняти з ока прогнилу полуду…
|
у Вас 
0
