ПІТНА СОРОЧКА ЛИПНЕ ДО СПИНИ

ПІТНА СОРОЧКА ЛИПНЕ ДО СПИНИ

З’явитись перед людом на поклон,
Чути його гомін стоголосий,
Затаїти щем, перейняти стон,
Що їх тривоже, зима чи осінь.

Хто журу їм стеле на стежину,
Чом доля їхня сіллю обросла,
Чим отак принизили людину,
Чому душа покою не знайшла.

Гойдається орава мов жита,
Щемить душа і голова гуде.
Молінь моя, не зміне їм життя.
Поки злоба до них згори іде.

 
Нерви їхні – голі струни тиші,
Пітна сорочка липне до спини,
Право жити їм, загризли миші,
Творці наруги, глуму і вини.

 
Вклонитись їм хотілося повір,
Узятись духом і зло стриножить,
Схопити стріли, кинутись у вир
Мертвити все, що людей тривоже.