Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Koshkina • 12:17, 12.10.2012 [Лінк на твір] п.Іване, болить у Вас мабуть серце за нашу країну , за наш народ, бо останнім часом вірші на такі болісні теми.Орава гойдається - це дійсно так 0Спам 2 Davudenko • 13:29, 12.10.2012 [Лінк на твір] сердечно вамдякую п. ІРИНО. 0Спам 3 Alokum • 18:38, 12.10.2012 [Лінк на твір] гарно 0Спам 4 Davudenko • 19:35, 12.10.2012 [Лінк на твір] п.Миколо щиро дякую

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі

ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")

Розповім я вітру...

leskiv: Щиро дякую за коментар s-16

...Місяць Сонце цілує знов...

leskiv: Пречудова у вас уява. Сподобався вірш. respect

Розповім я вітру...

kraynyuk46: Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к

Загадка №4

kraynyuk46: Дякую, п. Таміло. table-2

Форма входуу

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК

(міні-чат)

АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
Instagram,
Viber: 0680839579
E-mail: vagonta@gmail.com

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА

ПІТНА СОРОЧКА ЛИПНЕ ДО СПИНИ

ПІТНА СОРОЧКА ЛИПНЕ ДО СПИНИ

З’явитись перед людом на поклон, Чути його гомін стоголосий, Затаїти щем, перейняти стон, Що їх тривоже, зима чи осінь.

Хто журу їм стеле на стежину, Чом доля їхня сіллю обросла, Чим отак принизили людину, Чому душа покою не знайшла.

Гойдається орава мов жита, Щемить душа і голова гуде. Молінь моя, не зміне їм життя. Поки злоба до них згори іде.

Нерви їхні – голі струни тиші, Пітна сорочка липне до спини, Право жити їм, загризли миші, Творці наруги, глуму і вини.

Вклонитись їм хотілося повір, Узятись духом і зло стриножить, Схопити стріли, кинутись у вир Мертвити все, що людей тривоже.

З’явитись перед людом на поклон,
Чути його гомін стоголосий,
Затаїти щем, перейняти стон,
Що їх тривоже, зима чи осінь.

Хто журу їм стеле на стежину,
Чом доля їхня сіллю обросла,
Чим отак принизили людину,
Чому душа покою не знайшла.

Гойдається орава мов жита,
Щемить душа і голова гуде.
Молінь моя, не зміне їм життя.
Поки злоба до них згори іде.

Нерви їхні – голі струни тиші,
Пітна сорочка липне до спини,
Право жити їм, загризли миші,
Творці наруги, глуму і вини.

Вклонитись їм хотілося повір,
Узятись духом і зло стриножить,
Схопити стріли, кинутись у вир
Мертвити все, що людей тривоже.