Велика Вам подяка за коментар. Тепер стосовно слова "іство" (іств - у тексті). Вір описує події ХVII Сторіччя. Тому мабуть і з'явилося у ньому це старовине слово. Моя бабуся, а вона, як раз і була с тих місць де гуртувались колись козаки-слобожанці часто казало: - - Багато іств Буде, що їсть.
Яка печаль, яка краса, Нехай довіку не вгаса В очах задумливих твоїх Крихкої долі оберіг. Яка печаль, яка краса В осінніх тьмяних небесах. Нехай надія всеблага Вас від турбот оберіга.
Як і ви, я люблю і глибоко відчуваю осінь. Саме вона найчастіше дарує нам натхнення, відроджує пам'ять і повертає втрачену любов, як це не дивно. Натхнення Вам, пані Наталю!