ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ СТРАХІЛИВІ ДАТИ

     Тридцять другий, тридцять третій –

­­­     Страхітливі дати.

­­­     Свої своїх сіли жерти,

     Щоб рід врятувати.

     - Бий! - У вічі струм кривавий.

     - Хто ж взна чия туша?

     Свій рід вони врятували

     Та згубили душу.

     На пероні, мов в трупарні,

­­­     Оком кинь - все трупи,

     А над трупами начальник –

­­­     Згортає до купи.

     Всі підлеглі, як примари,

     Жах в очах палає,

     Те начальникові марне –

 ­­­     Він жалю не знає.

     Трупи різні - білі, чорні,

     Різнобарвні трупи,

     Та що колір? - усіх горнуть

     До одної купи.

     Мов колоди, їх швиряють

     У пащі вагонів,

     Та вже повно - випадають,

     Лежать на пероні.

     Позбігалися собаки –

­­­     Та гризти, та гризтись.

     Один рика, другий тявка –

­­­     Усі хочуть їсти.

     - Відгоняй! - кричить начальник,

     Та сучці під ребра,

     А та навіть не скавчала,

     Бо була вже мертва.

     Пошвиряють, позакриють,

     Помиють перони...

     Ой, у степу рясно зріють

     Виноградні грона.

     І пшениця добра зріє-

 ­­­     Не осягнеш оком,

     Але люди не радіють –

 ­­­     Знають, що до строку.

     Упливе на пароплавах

     Пшениця за море.

­­­     На уміцнення державі,

     Народу на горе. 

   1991