дякую, я не хотіла пояснювати вище, що добре розуміюсь на теорії, але пишу так, як душа вимагає, як відчуваю себе, людей і світ, намагаючись, особливо не порушувати принципи віршування; я, читаючи, чую зміну інтонації, тому так пишу дуже часто, нерівними строфами, астрофічно; це, насправді, настроєве, писалось у різні дні, думаю, випадкова настроєва ідея буде мати продовження, 5, 6...
колись у юності любила на вікні дивитись в світ і з ним вести розмову, деревам, яким боляче було від морозу, з дощем, що заморожує на півдні ще зелені листочки так рано.... Мої сини й тепер кажуть, що там дерево тобі каже, коли весною обрізають його :hands:
Куди і чому летить? Несе десь небесний звіт, Закінчилось, зникло, не туже, Те серце йому байдуже, Своє захололе на лід, Ні крапельки не болить. А, може, його не тривожить, Бо чари на нього наложать Й сховає у скриню хтось, Бо серце оте не кохання, Були прото тихі зітхання, А вголос сказали "любить"???
Класно! Крім тих, кому тебе замовили, щоб не чхать.. А задолбувать. Є така зараз можливість, в Неті. Мене ось півроку задолбують, хоч мені до боліту далеко(одна і та ж людина)