Кохання з перешкодами та болем…(акровірш)

Кохання – це божественне в людині,

Окрилює, п’янить чи й бадьорить.

Хоча насправді щастя в ньому мало

А з ним і заздрість, як Змія шипить…

Невже воно так народилося даремно

Нікому нині непотрібне в цім житті…

Якесь химерне, недолуге, надто чемне

З ним надто тепло але й боляче мені…

Прийшло неждано і непрохано-підступно

Едилію розбило в склеєній душі.

Разючим болем знову пронизало серце

Едемом - Раєм промайнуло в самоті…

Шалене, відчайдушне, безтурботне

Кохання знову марно зародилося в мені

Опустошило  розум, всі думки й надії

Дрімаючи,  десь там,  у глибині

Адаму й Єві навіть не дароване, напевно,

Моє кохання  від  спокус підступної Змії

МИ почуттями поєдналися даремно

Та це тепер, хоч з болем, визнаєм.

А просто-напросто «хворіючи» живем.

Бог дарував – Його була це Воля

Оберігати мою душу крадькома

Лелію мрії знову й знову ревно…

Епітети і рими я відшукую  сама

Моїм коханням я завжди хворію чемно!...