Дякую, пані Катерино, за допомогу. Дещо змінила. Але щодо каруселі ще подумаю, бо не можу зберегти одночасно думку і наголоси підібрати. Я ж не поет, а тільки навчаюсь.
Ех, мені б Ваші 18 років! Я б не переживала щодо того, хто я, а йшла вперед уперто і наполегливо, шліфуючи свій талант (а він є у кожної людини, і в кожної людини він свій, тобто притаманний лише їй одній в цілому Всесвіті), І не задумувалась про те, брехня чи ні все те, що я роблю, і чи справді вірно, що світ на брехні стоїть. Стоїть? Ну, і нехай стоїть, а я буду чинити так, як говорила мені матуся: "Пам"ятай, доню, брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся". То ж творіть і удосконалюйтеся, а громада розбереться, де брехня, а де правда.
Мені також перший варіант про стан душі сподобався більше , пані Катерино, але що ж робити, коли ритмо-розмір вимагає вузьких рамок для нещасної душі? Довелося ще трохи подумати. А коли ще трохи подумаєш над кількістю складів, наголосів і т.д,, то десь втрачається отой невловимий стан душі, в якому вона була спершу.