Дякую за коментар. Я вже місяць після того, як мій сімейний лікар пішов де-ін-де, намагаюся знайти будь-якого сімейного і мене відусюди виганяють, навіть на краю міста для мене лікаря немає. Ніколи не думала, що це така проблема знайти в Кропивницькому лікаря. Зараз хворію: проблеми з ШКТ. Лікуюся голодом і ношпою, бо інших ліків не знаю, як і діагноза. Ще молюся: Господь - найкращий лікар. Завтра знову поїду( вже вкотре) шукати лікаря аж до центру міста. Кажуть, що там ще є вільні місця. Цирк та й годі!
Дякую за коментар. Ваша правда. Реформи треба продумувати. А в нас - як завжди: одні кашу заварюють, а іншим розхльобувати. Мій сімейний лікар з роботи звільнився і тепер я маю проблему: де знайти хоча б якогось "сімейного", щоб декларацію підписати, бо без неї хоч пропадай нам, старим. Дякую Господу, що ще в аптеці ліки без рецепта продають покищо.
Дякую за коментар. Вірус мутує. Існуючі вакцини ще не пройшли всі клінічні випробовування ( цих випробовувань 4). Вірус ще як слід не досліджено, як і вплив вакцин на тих, хто перехворів. Тут є ще над чим працювати вченим. І примусово щеплювати всіх поголовно, в тому числі і дітей - це не просто неподобство, а злочин проти людства. Далі ми це побачимо, але винних не буде, оскільки виробники вакцин відповідальності за них не несуть. Людина сама повинна вирішувати щеплюватись їй чи ні і якою вакциною, тому що це - ризик. Я робила щеплення від правцедифтерії восени 2019 року, а через чотири дні захворіла на дивну" простуду", правда в легкій формі. Слабкий імунітет. А на початку березня 2020 захворіла на корону і ледве не померла, мучило мене це чудовисько дев"ять тижнів(наслідки). Я не проти вакцин, але я не за гарячкове введення їх для всіх та ще й примусово, позбавляючи людей нормального вибору та виживання.
Сподобався вірш ліризмом, гарною українською мовою, щирістю. Звичайно, пані Тамаро, 15-літні дівчатка так ще не пишуть. Їм все це треба ще відчути і пережити. Рада бачити Вас на нашому сайті.
Не бачу тут ніякого негативу. Це - крик душі українця, який бачить стан справ з рідною мовою, в тому числі і на поетичних сайтах. На англомовних сайтах люди й досі не знають, що є така мова- українська. Пояснюєш. А вони дивуються. Добре, що вже знають, що є така країна - Україна. А хотілося б, щоб не просто знали, а шанували. Та "дай боже нашому теляті та вовка з"їсти." А пан Станіслав правий щодо мови. Патріотизм, він не в словах ховається, а в справах відображується. Ну, це лише моя особиста думка.