Інтернет- не життиа, не твій друг чи сусід, то- омана зрадлива, вона - нереальна, і не завжди там мовить людина моральна, і не завжди є відповідь в ньому нагальна, бо життя вимагає все більші картини, і слова, і чуття- усе більше людини. і нмає часу грати інтернет-ігри... ось- солдати. вони не добігли. Іван Петришин
так, часто у проблемах, ми це запитуємо. але відповідь одна: збирай на важкий день. люди або допомагають, або ж цькують, навіть, якщо вони такі ж, як і той кого не люблять: у людей одна вада- вони не хочуть признатися у тому, що вони так само чинять зле, але, оскільки їх на тому не піймано, треба вдавати із себе праведних. не усі, звичайно. мораль створена для регуляції і для того, щоб нею нехтувати, бo є приклади. не піймали- не винен. запідозріли чи піймали- закидай камінням. усі читають Святі Книги- не усі їх дотримуються: найважливіше- доброта до інших, а не знання догм.
людина завжди експерементує, інколи, експерименти не вдаються - жоден не хоче собі недоброго, але суспільство має у резеві і добре і зле, і, навіть, інколи, підбадьорює не зовсім добрі звички. будучи ворогом людям, суспільство стає ворогом і собі, а люди- ворогами суспільств за у якому живуть.
ніжно-тихо і витримано. однак, дві рими: торкну-складу- навіть не ілюзорні. ..."зберу акорди веселкові і сонечком зиркну" - так, наче б то краще. як гадаєте?
та ні- це просто весело, як у Вас цікаво віршовано вийшло: Автор пише те, що відчуває, читач бачить, що душа бажає! а, що важливіше: те, що відчуває поет, чи те, що бажає душа читача? чи треба приймати до уваги душу автора? дякую.