треба Вам однієї молитви, одночасної в усіх містах та селах, яка б з'єднала і зміцнила віру та бажання слідувати і Заповітам, і Конституції, і здоровому глузду. Велике спасибі!
щоденно, у молитві, з гадую усіх, кого я знав, любив і шанував, і тільки прошу, аби Бог м'ні дав здоров'я й сили це робити, бо треба всіх любити. Іван Петришин
кожне шоу робить комусь гроші, кожне шоу- чийсь інтерес... якщо не можливо змінити світ, то треба або користуватися тими засобами, які світ сприймає, або стати монахом і протиставити Світу Абсолютну Мораль і Духовну Чистоту.
Мораль не може "командувати" світом, бо, навіть вона- відносна: мораль однієї громади не схожа на іншу, мораль однієї конфесії має відмінності від іншої, мораль однієї Реліґії інша, ніж мораль вашої... мораль країн, слабких військово і економічно лише духовна, не підтверджена "еталоном вартості". це- не бесіда, це- просто коментар. я- не політик, я, радше- журналіст.
лідер- це той, який може повести народ до очікуваних результатів життєдіяльності суспільства. одна людина не зможе впровадити бажане у життя. їй потрібні віддані соратники, такі, які б мали і хист, і засоби, щоб захопити маси ідеєю, щоб у неї і у лідера повірили, і йшли за лідером до кінця. найцікавіше у лідерстві - сила довіри: "вірте, ми будемо мати те, що ми усі бажаємо. обіцянка! принадна і майже казково-міфологічна. люди вірять у дорослі політичні казки. це збуджує уяву і фантазію. це творить ілюзію важливого і досяжного, на яке й дуже зусиль витрачати не треба- треба просто вірити, що "сьорогднішнє покоління буде жити при..." - і т.д. хто має гроші, вкладає в ідею гроші, а хто ні- свій голос, мандат, "добро": він мудріший, знає краще. а хто мудрішиє? той, хто моральніший, віруючіший? ні, хто має більше чогось, наприклад, грошей. маючи грошіт, можна і бути актором політичного театру- ходити, де ходить народ, робити, що робить народ, дбаючи про вкладені гроші, які мають підтримувати вигідні ідеї. свята - то завжди романтика, будні - проза. нормальна людина знає: треба жити добре зараз, нині, а не в 15-ій п'ятирічці. хто сильніший? хто може підтримати українську жагу до свободи і незалежності? тому й треба коритися, тому й треба йти на компроміси, якщо вони не зраджують Прав оЛюдини. моральне і аморальне завжди співіснували. перемога за тим, що на часі, що готове прийняти суспільство. лідер нікому не дасть у руки мільйона, якого людина не заробила, і не скаже: "на! живи щасливо та вільно". як селяни бідували 90 років тому, так і бідують, з певними прогресивними змінами. народ вміє добре страждати, надіятися і вірити у неможливе. усім ясно, що завтра село Кущове не стане столицею Кустенгофф. ми не спроєктуємо міжзоряний корабель, що відвезе нас на планету Вирій, де суспільство - довершене.
наша надмірна чуттєвість, наша відвертість, наша щирість - мораль для майбутнього, довершенішо суспільства. нападники- бездушні! у них немає цінностей. у них не можливо питатися про совість- її або ніколи не було, або вони її вирвали із сердець через жорстокість реальностей втрат людскості.
дякую. я й не писав те, що вони ставили "державні" інтереси вище особистих. питання не про пирорітети, а про наслідки їхніх дій, які стали все-українськими (читайте Вікіпедію). зрада - це найпоширеніший прояв "політики", як сімейної так і загально-політичної, у всіх і для усіх. зради змінюють світ. у Бандери не було вибору: заради своєї нації він і пішов на зговір з Абвером, мислячи, що це допоможе "проштовхнути" ідею українства та відгородитися від 2-ох потенційних поневолювачів. помилки, невміння українських історичних персоналій пояснюються і пояснюватимуться браком підтримки, незгуртованістю українців, їх підневільницькою філософією, що навчила їх коритися, їхнім досвідом зрад. вороги не приходять самі: їх плекають, їм догоджають і провокують на ворожі дії. українці - задобрі та й заслабкі, бо вірять в абсолютні ідеали, не вміючи відгородитися від "українців" руськомовних, суржикових, базарно-продажних, маятнико-світоглядних та мало поважаючих себе, мову і культуру: їм російська бездумна пісенька приємніша, їхня культура страдництва депресивна до самобичування. продажність, клановість мали б чогось навчити- тримайся ТІЛьКИ свого, знайся ТІЛьки із своїм, бо чужий задарма не допоможе! треба вміти бути дипломатом та купляти "членство" у кланах, працюючи на СВОЄ. вивчати клани, їхні мови та звичаї, щоб знати, чого чекати... оскільки українство слабке, то прийдеться або загинути, б'ючись тупо до кінця, або ж піти на компроміси СИЛьНІШИХ, рятуючи, що можна врятувати, маючи програму запровадження власних приорітетів- потрібна програма, потрібен ЛІДЕР, навіть, якщо він і робитиме помилки, які робили інші історичні особи історії України. за оцінку- дякую. Вам оцінки не ставлю: втомився усіх оцінювати- кожен знає, чого вартий; мужність- признатися про це самому собі.
вірші- музика на струнних, вірші- формули надстрогі... кожен йде кудись в дорогу, щоб нашкрябати десь руни, щоб дістати щастя краплю, щоб напитися нектару, або, щоби здати тару, що лежить вздовж тротуару. Іван Петришин
отже так: я очікував на вашу думку, а не на нудну лекцію з питань вульґарної поетики. що цим коментарем ви нового сказали? хто про це не знає? а ще рими бувають справжні і ілюзорні, чоловічі і жіночі... ну, хто взявся писати вірші, має це знати. хто читає сучасну поезію, мав би знати і те, що усе відносне. питання більше не у вмінні знаходити однакові закінчення, а чи вони оправдані, чому застосовані... я лекцій нз цю тему не збираюся читати. хто не знає- за підручники. а то, как-там еґо, єто...
вірш тоді, коли є ритм, рима, розмір, образність, виразні засоби, філософія, тема, поетична знахідка. щирість немає виміру і не є поетичною велечиною, як і суспільним явищем.
сучасні поети, у сучасному суспільстві, немають часу на читання поезії інших: вони тої думки, що чим більше пишеш, тим вправніший. поезія- це ще і філософське узагальнення. вона не має нікого на увазі, зачіпаючи кожного. образливі поетами не є!
а рими ґонором не пахнуть- отак, складемо у р'яд склади: да-да, де-де, ді-ді, ди-ди- і вийде "вірш" про щось велике, прекрасне і неповториме, як у поетів Старо-Риму, і ми- не ми, а - ґеніальні! з Парнасу, з під-підошв ме-Музи! і що там школи? що там вузи? складать закінчення нескладно, лиш би вони складались рядно, напів-свідомо і порядно. і коже з нас- найліпший всіх, а решта всі- лиш віршарі, як ті сніжинки удворі.
любити чи не любити зиму- немає вибору: Сонце далеко від Землі, вона прогрівається слабко- зима! хочеш, чи не хочеш. учора, проглянув польське відео, де літня жінка кляла зиму і всіх тих, хто не працює лопатою. вивчилися, мовби, за наші гроші. я й не знав, що ви з Африки. дякую за гарні побажання- того ж і вам!
давайте, полічимо слова ваших коментарів і моїх. ваш 1-ий коментар - 19 слів. мій - н16. ваш другий коментар- якесь оправдання і опис чогось, чого немає. хто з вами збирався сваритися? за що? ваші рими- низькопробі- це моя думка. ваш другий коментар- понад тридцять слів. що ви ним хотіли довести? Ви- не Тичина, ваші рими - слабосильні. чи маю я право на свою думку, як ви на свою? успіхів у римуванні закінчень діяслів. зі Святами! хай Вам Пан Біг допоможе бачити добре у кожного, щоб і кожен міг бачити добре у вас.
дієслівні рими, якими ви користуєтеся- слабкі і неприємні, як і не приємливі в українській поетиці! то за що ви так мене критикували? - "колода - в оці".
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('