хрести здирали,куполи - додолу: такий був час-молились обабіч, там ангели стоялипліч-о-пліч, а надто-вчені ті немали й віч. проблема не в хрестахі не в церквах: вони були, і є, ібудуть, якщо їх потребуютьлюди, якщо в серцях- ілюдяність, і страх. Бог дав, Він допомігщось зрозуміти, але, на жаль, тихзвивин ще замало- хтось любить гроші,хтось золото, хтось сало- а от Людини у Христіне люблять- що краще, що добріше-зразу гублять: мовляв, будь хлопче,як усі, бо так заведено умирі на Русі! багато тих багатих, ачи - мало, то - не важливо, боважлива єдність і повага, а багатьох тороз'єднала брага, або горілка, абоякась "водка"... й куди важливіші є"шмотки"- мені так добре, то й- дарма! у нас єдиності нема. у кого є достатки-той не кращий, але отак-то думаєбідняк, а, в кого є маєтки,каже, що бідняк- ледащо, і зневажає вас ні защо, хоча до тих жемолиться ікон. багатий - герцог,бідний - лиш слуга, їх не єднаєрайдуга-дуга. сімейні неполадки -просто від зневаги: від заздрості, відревнощів, брехні, які настоюються накрутім вині, на твердовірінедовірства й прикидання, але роса холодна гинез рання, і ницість вся стаєвідома всім, якщо ми брешемо, топравди не просім! колишній"хтось" стає "ніким", бо брязкіт золотазакрив і очі й вуха- а, далі - то сім'їрозруха, бо маєш мати, щобибути "кимсь", а, як не маєш - то тилише злидар, або недоросток, чи"би’дляк". в кінці-кінців, любовстає туманом, бо, як насправді, тоїї й нема, і, той, хто мислився,з початку, паном, стає то божевільним,то дурним, бо замок й авто нестоять за ним. а всі науки, віра іморалі оцінюються тільки якчисло, і не важливо, якгребе весло, важливо- скількиґрейцарів за нього, хто його знав, хтозапитав у кого, хто дав веслурекомендацію, князь з Кюльна чи самграф із Лаціо.
ні, не слова, априклади дорослих, суспільства справжнійінтерес до доль зробити можуть ітіла, і душі рослі, й навчити молодь, вчому їхня роль. пуста балаканина провелике, прекрасна демагогіячудес молодь не змінює, несіє ані жито, ні овес... я не писав, що всі-негідні, ну, от, наприклад,хоч би ви- так пишете, мовсе'стра рідна, а мова - мов нагідкаміж трави. отож бо є, що тойтроянди цвіт не мав би жевріти зкамінної дороги, а мав би він буяти наввесь світ в саду чудесному,знімаючи тривоги. а ружа та росте,чомусь, на каменищі, ми кричимо: "одиво із чудес!" небуло ратаря, щобцвіт зростить, де слід? і виріс цвіт міжасфальтових бід? ну, подивились всі, йпішли всі на обід, а, завтра, пелюсткивпадуть додолу- ніхто і не згадатроянди долю, яка так рвалася наволу- асфальт скував їїжиття, та не до того- ми проюначе майбуття.
палач то той, хто убива життя, хто вершить правосуддя неправдивих, а творимо ми їх самі в уяві, а, потім, їх приводимо на світ, бо хочемо купатись в щасті-славі, не поважаючи нікого окрім себе, і думаємо, що для нас лиш- Небо, а решта- то сміття, нелюди, металобрухт: в - смітник! на злам! Достоїнство судилось тільки нам! ми заслужили. а, отой, то -ні! ми- проти рабства в ярмовій війні. бо ми тут- хтось: будинки, гроші й гроші... у нас є гроші, то тому ми і хороші, а в нього, так, грошей нема. що обіцяли в церкві, все забудь! у нас, як в Лєніна, єсть інша путь: брехать про інших і хвалитися собою- ми- всі за рівність, у рабському двобої. вчимо дітей неправди- хочемо добра, тому Адам й зостався без ребра. Ivan Petryshyn, AAP, AA
чи до душі, чи, може, ні- кіно- в театрі, а театр- в "кіні", те, що з початком, має і кінець- бо простір й час обмежені Землею, для нас позичили хвилини у Бореїв, години- у дощів, роки- у сонця, і, якби ти не витягав Веретено Часів, ніхто Нить Віку довшою зробить не вмів- вона- не еластична, рветься просто, її вкорочує і подув вітру, чи одягаєш ти Чалму чи Мітру- усе одно, вона розтає в синяві, вона зіллється з масою Сторіч, і лиш, на мить, ти будеш віч-на-віч із Часодержцем, що тобі всміхнеться, подумаєш, що це- кіно, що і воно минеться, а буде це твоя остання роль, останній вихід до своїх сусідів... а, ти Актора нині десь не видів? пішов актор до полум'яних зір: зійшов до Гір, або пішов у Бір- не віриш? перевір. о, глядачі - то діти? - кажеш Зоревидцю? так, вготували ми для них Вертеп, і міні-п'єски, чим частували й нас, поняття про Добро, про Щастя, про Парнас, і про Олімп, Ґеґланю і Ягу, про Пристрасть і пекучую Жагу, про все те, що дали і нам- погане й добре- гірч і мед, про Кривду й Правду, й Справедливість, про Випадкове і про Диво, про Гарне і Потворне, Правду й Лжу, про, що Час летить, а я лише біжу за Маревом обіцяним Любові, і падаю в болото, де Корова Часів і Ширі шкандибала тихо, а, там - жде Пек і Лихо, яке ти мусиш змінити на Талан, бо як не зміниш, борсатимешся в багні, і бачитимеш Маяччя вогні. порви нещастя нитку, виплети нову, зроби із неї титяву, націль свій лук на вісників Неправди, їх подолаєш- Радість повернеться, триниття Парок не завжди снується так, як ти хочеш, бо ткачів багато, багато й ницих, що грають ролі брата, або сестер, або незмінних друзів, плекаючи, насправді, змій-отрути- будь пильним: їх не видно і не чути- вони й нащадкам вже готують п'єси, і пастки, і варять зло-зілля, і Пек з Недолею гуляють вже весілля, щоб дати світові новеньких пекенят, щоб все змінити на свій лад, Сварки- їх кращі лицедії, які найняв сусід для дії, щоб Самолюбству переплутать Мрії, щоб показати ниць місцевих брехунів, щоб показати, що затійник сварок- просто "ніц", дурне лоша без поводів і "ліц". тоді, розігрується карта "ти-ніхто!", і "так всі роблять", і "до мене не мішайся", "до міїх друзів - не ходи і не дзвони!", бо "хочу так, бо так хотять вони", і " в мене тут нема вини!", "себе вини!" - не треба і війни! усе це- складно, та занадто просто- нема Любові і нема Поваги, бо міряти їх стали срібло-злотом, щоб впасти у нове болото! о Сором? той очей не виїсть, бо він - не дим, він - плетиво інтриг, і, скільки б Зло не прочитало книг, воно побачить тільки лиш валюту, його девіз то - "мати!", а не "бути!", тіка брехун від полину та рути, й, глитає, вперто, Підлості андрути. чи вийдуть Люди із Дітей, чи ні? та ми ж для них Театр відбудували, й Кіно, і Танце-дром, ми- у війні самі з собою- казав колись Премудрий Ром, ми все примножували й додавали, тримали на прийдешнє, аж, як виявилося, то все- проєкти Саж, простий масаж голів й мізків невмілих, для нас все чорне було білим, а усе біле було чорним- то чом чекаємо реальних? після ремонтів капітальних і швів, і процедур всіх госпітальних, усім потрібен ще один ремонт. усім - угору! на - Бель Монт! овації - то тільки руко-плескіт, а рідні ті, хто кидає в сміття, якщо погана п'єса й ролі- прикидання, то дайте відповідь на це питання: " нащо було те обзивання? той скандалізм? ті міні-сцени? ті крики, лайка та образи?"... хтось тихо робить десь намази, хтось молиться в пусте повітря, чекаючи на довголіття, бо думає, що він - правий: хороший, ніжний і живий, а іншому- пора піти у жебри, в Тартар чи світи. не любимо ми Правди, але Правди ждемо, бо думаємо, що вона - за нас, що закупили ми Олімп й Парнас, і, навіть, майже Вирій, ми мислимо, що ми є люди, а, для других людей, ми- звірі! ні, ніжна квітка не чека тирана, вона не хоче в глечик із водою, бо та вода- життя омана, розмова із самим собою.
чи справді всі чекають так овацій? від кого? від отих, що там сидять? та то ж- актори-лицеміри, які театр зробили з віри: угору - оці, руці- перед себе, та їм вистав достатньо і без тебе, вони все марять мати королівства, а, той бридкий фінал, зготовано для тебе, бо їм здається, що вони - пани та вічні, і до інтриг-пліток вони ж-бо звичні, то ж і трагедіями їх не залякати- вони- то коло вищого відбору, яке не втратило ще договору із відьмами місцевого кагалу. вони- у кріслах, і чекають балу, щоб, як в Парижах та в Лондинах. пробачте, та поет- також людина! Іван Петришин, ААП, Асоц. Авторів
усі- актори: звісно то усім, і кожен свій все накладає грим, якщо ж зуміли ви побачить гру, то й ви - актор, бо лиш актор зуміє відчути надприродність інтонацій, він жадібно жде квітів і овацій, які, було б найкраще золотими, аби світилися на сірині одежі- таланту й підступу, їм невідомі межі. Іван Петришин, ААП, Асоц. Авторів
це не погано, що всі пишуть про те, що мають на душі: поезія- то не вірші, то- пережите, пролите слізьми і кров'ю, що провокується ненависно любов'ю. хоча... хоча одним треба троянд, іншим - меча. Іван Петришин, ААП, Асоц. Авторів
якщо ви із Західної України, то вам відомо що існує декілька діалектів. "русинсько-білохорватська" - то жарт. я думав, що ви його зрозумієте, бо Білих Хорватів уже не має. надіявся, що і сам твір буде сприйнято, як жарт- даремно надіявся. проте, українська мова надає перевагу слову "погрожували" , а не "грозилися". та то нічого. знаєте, що мене дивує в українських критиків всього і усіх? надмірна серйозність, потреба знайти "зле" і стати, бодай, на сходинку вище від автора. яка мета цього- не знаю. підкажіть, коли на те ваша ласка. чомусь складається враження, що критики або дістають задоволення від нелюбові до авторів, або просто патологічно хворі на нелюбов. знаєте, у чому сила євреїв? у тому, що вони своїх завжди хвалять, і це допомагає вирощувати таланти і поважати самих себе як націю. українців усі цькують, бо вони навіть своїх не поважають. за дрібничку. помолюсь за ваше розуміння мого твору, який справді написаний західно-українським діалектом. з повагою Такий-Сякий.
так. стилістика. ви, мабуть, помітили, що в українських західних діалектах, "я" вживається частіше, ніж у вишколеній літературній мові. це- філософія світосприйняття: " я бачу світ", "я відчуваю"... це- зовсім не егоїзм. це- стиль просторіччя. дякую за коментар. commentarii bellum poeticum.
завше приємно, коли твою думку поділяють інші. згадуємо істини шкільних підручників... думаєте, що Всесвіт- точка, якщо з боку дивитися? це- не можливо: ми маленькі частки Всесвіту, який нас породив, але не дав розуміння для чого. і наші тваринницькі методи пізнання будуть завше примітивними: звукам надаватимуть значення, звукові значення ставатимуть реченнями, речення- змістом, теоріями, які завше будуть лише здогадками, які будуть і підтверджені, і ні. ритми диктуватимуть інтонації, рими будуть обмежуючими гармоніями. ми прагнутимемо довершення, яке для Всесвіту байдуже: Всесвіт диктує, не поети. різні соціорухи для Всесвіту- бездумні і беззмістовні. картаємо час перебування, замість того, щоб жити у щасті...
прискіпуватися- це просто. відповідаю вам: я- не вундеркінд, мені- не три роки. наголоси у віршах можна й ламати, заради певного ритму чи рими. не бачу у вірші жодного слова, над яким би треба було якийсь наголос ставити. сучасна поезія допускає асонанси, чи відхід від ритмічного рисунку, чи алюзорні/несправжні рими. думаю, вам це відомо. мабуть, замість Свята, ви вирішили собі когось покритикувати. що, пасха не вдалася? у мові на'голоси- то не наголо'си, тож не пишіть про них, коли ніхто не просить, хоча писати можете: то - ваша справа, і ставте наголоси зліва й справа. за решта- спасибі! молитимусь за ваші проблеми.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('