заглавних літер огорожа-
прорватись крізь неї не можна:
ходи навколо- не пропустить,
і – зась! i- стій! й - не пробуй, друже!
обидва ми боролись дуже,
Час не стояв, Він назбирав каміння,
аби поставить постаті незламні,
і тут, і там - важкі та сірі брили...
то- пам'ять важкості трудів,
як наскладаєш мислі- буде щось,
і щось, й Комусь, та- не тобі!
між постатями сірими, як дощ,
є таємниця нам обом відома:
у тебе- дім, а я- без дому.
поставив ти високу загорожу,
ти знаєш, я її здолать не зможу,
а також і не схочу, здогадуєшся, певне, чом:
не затишно нам буде обидвом.
боротимусь даремно сам-на-сам,
творитиму нездолене й невічне,
яке не визнає ніхто й ніколи,
хоч непогано я й ходив до школи,
та я- ніхто, хоч й працював на Когось,
читаючи і Вербум, й Лоґос.
ти- Хтось, і строгий, й недосяжний-
" но ето, мілий, і нє важно!",
нема мені чого чекать на щирість,
вона й не планувалася з початку,
я рятував тебе, бо мав таке сумління,
хоч знав, хоч бачив й чув видіння,
що всі слова про дружбу- білий сніг,
ростануть тихо, зболотять поріг,
й забудуться для красного слівця
у звуках літургійного співця.
бо ти так вирішив, тому так й буть,
у мене- інша Правда й Путь.
Ivan Petryshyn,
Іван Петришин, ПСШІ
|
у Вас 
0
