АТИ- ІТИ-ИТИ-
ми римуємо, як діти:
-ати, -ити, -ити-, -іти-
всім- писати і сидіти,
всім- учитись і учити,
всім- читати і лічити,
всім- усіх критикувати,
за усе усіх ганити,
жонґлювати і гонити,
і ходити, їсти й пити,
обливати- обмовляти,
щоб було більше зарплати-
ати, ити, іти, яти. (жарт не для слаборимників)
а рими ґонором не пахнуть- отак, складемо у р'яд склади: да-да, де-де, ді-ді, ди-ди- і вийде "вірш" про щось велике, прекрасне і неповториме, як у поетів Старо-Риму, і ми- не ми, а - ґеніальні! з Парнасу, з під-підошв ме-Музи! і що там школи? що там вузи? складать закінчення нескладно, лиш би вони складались рядно, напів-свідомо і порядно. і коже з нас- найліпший всіх, а решта всі- лиш віршарі, як ті сніжинки удворі.
Ну що ж Ви так... шановний пане Іване... навіщо так, на цій віршованій дорозі завжди ми учнями були... просто дехто уважніший, дехто ні... Давно мені розповідали, що вірш сучасний - вірш складний, не просто -ати -іти -яти а взагалі - без однорідних рим - особливо дієслівних ганяти -казати, спати -брехати... (як у Вашому випадку) а також варто уникати прикметникових (зелений-вчений-варений) і бажано навіть іменникових уникати - що ще важче - трава-жнива-пора-весна... А ще рими поділяють на прості, складні та складені. прості - це наголос в кінці слова кров-любов-знайшов.. складні - коли наголос не на останньому складі: парта-жарти-варто-гарту ... і складені: І я- сІмя (як зерно а не родина)
отже так: я очікував на вашу думку, а не на нудну лекцію з питань вульґарної поетики. що цим коментарем ви нового сказали? хто про це не знає? а ще рими бувають справжні і ілюзорні, чоловічі і жіночі... ну, хто взявся писати вірші, має це знати. хто читає сучасну поезію, мав би знати і те, що усе відносне. питання більше не у вмінні знаходити однакові закінчення, а чи вони оправдані, чому застосовані... я лекцій нз цю тему не збираюся читати. хто не знає- за підручники. а то, как-там еґо, єто...
вірші- музика на струнних, вірші- формули надстрогі... кожен йде кудись в дорогу, щоб нашкрябати десь руни, щоб дістати щастя краплю, щоб напитися нектару, або, щоби здати тару, що лежить вздовж тротуару. Іван Петришин
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
