а рими ґонором не пахнуть- отак, складемо у р'яд склади: да-да, де-де, ді-ді, ди-ди- і вийде "вірш" про щось велике, прекрасне і неповториме, як у поетів Старо-Риму, і ми- не ми, а - ґеніальні! з Парнасу, з під-підошв ме-Музи! і що там школи? що там вузи? складать закінчення нескладно, лиш би вони складались рядно, напів-свідомо і порядно. і кожен з нас- найліпший всіх, а решта всі- лиш віршарі, як ті сніжинки удворі.
А знаєте біда більшості сучасних поетів у тому - що вони не люблять читати інших авторів... А що легше написати десять своїх "шедеврів", чим прочитати і замислитись над хоча б одним - чужим... А взагалі вірш - це відзеркалення душі, нехай і невмілої, нехай і ати-яти, нехай і лінивої але Душі, Душі Людини. Дуже легко образити і надзвичайно важко - вибачитись... Дякую за роздуми.
сучасні поети, у сучасному суспільстві, немають часу на читання поезії інших: вони тої думки, що чим більше пишеш, тим вправніший. поезія- це ще і філософське узагальнення. вона не має нікого на увазі, зачіпаючи кожного. образливі поетами не є!
вірш тоді, коли є ритм, рима, розмір, образність, виразні засоби, філософія, тема, поетична знахідка. щирість немає виміру і не є поетичною велечиною, як і суспільним явищем.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
