пане Шляхтич! дякую за шляхетну відповідь. уся справа у тому, що вірш написано на діялєкті, а не польською літературною. та й, основне, зовсім не те: комунікація відбулася- зрозуміло про що це, от, і добре. усмішки поляків мені знайомі. я ставляю тут такі вірші і такою мовою, яка мені до вподоби. все, що я пишу, і є "неwпeл", Ви можете їх коментувати, чи ні- поезія - моя розвага, хобі, так би мовити, that's why "of , e per questo I am writing in "the language of the moment", in una lingua dell'ispirazione del momento. блаженні, хто розуміє.
мушу сказати, що це- і паутетично і пафосно. моїм завданням, цього разу, не було писати українською. українська мова, вірніше один із її діялєктів, була у мене першою, тепер рідною для мене є інша. Ви знаєте, якщо я не розумію якоїсь мови, то я нічого нею і не читаю. у мене ніколи не було бажання читати арабською, бо я й читати не знаю. не знаєш- не читай. це просто. мови треба вивчати, особливо ті, якими розмовляють сусідні народи і племена.
сильно, завзято, справедливо і гріхо-падно. чути крик душі. він би не йшов, якби не було в Україні зрадників, що за - "новоросію", бо у них нічого ні українського, ні слов'янського не залишилося. їх, безбожників, тягне кочівна дико-племенна ідеологія ординців.
мій старий переносний комп'ютер скаче буквами по усьому полі- робить опечатки. треба купити новий/новіший.
з годен і з "картузом", але, як нам, вченим, відомо, що слово "картуз" = " carte d'use ", має: 1. право на зсув наголосу у поезії, 2. вимовляться з різними наголосами в Східній/літературній та Західній/діялєктичній говірках. тому, це- не помилка, а зміна за правилами римування. спасибі за відгук.
гарно, затишно, тихо, романтично і сумно. проте, Місяць- не світило. у вас є щось із японського. кімоно. далеко, у душі, тримаєте зерно східної культури.
дякую. у кожного, однак, є Свій, окремий Бог- Ісус, чи Яхве, чи Аллах... не часто вірують у двох, чи селянин, а чи феллах. і не завжи шукають відповідь у Книзі Пресвятій, а лиш беруть Її, коли запізно, коли Господнє Слово грізне уже не радить, а картає, а, хтось неділі лиш чекає, бо думає, що в той день пропадає усякий гріх від святовод й кадила... молитись треба, але вміло, та вчасно, до гріха падіння, а совість- то одне моління. якщо нема її, пусті будуть поклони, і хвилі падатимуть, як прокльони, на сіру і глуху доліку, а гріх, назад, нестимеш у домівку, обманюючи, що його не маєш, я знаю, ти це добре знаєш. Іван Петришин