Здається, гіршого на світі Уже немає за війну, Що смертю косить людські діти, Мов дань збирає навісну. За всі гріхи, за всі пороки, Які надбали ми за час, Що передбачили пророки, І пруть лавиною на нас. Земля від ран стікає кров’ю, Проте мільйони вже віків Оберігає нас любов’ю, Поміж незнаних нам світів. Нам би навчитися від неї Любові, вірі у добро… Так, бачте, ні… Чужі ідеї, Мов змії лізуть під ребро… Нам би сповити у надію Сепаратистом вкритий край, Впустивши вірне слово в дію, Нехай летить за небокрай. Нехай розкаже супостату Про злічені його вже дні. Ми ще не знаєм точну дату, Та точно знаєм – НІ ВІЙНІ !!!
Війна споконвіків була лихом. Але її ніби навіки людство взяло собі в супутники. І коли ми вже виліземо з дикої природи, щоби без бійки вирішувати всі проблеми? Навіть не знаю, бо розум, осідлавши людський рід, ніяк не хоче зробитися світлим. Чому свідком тепер уже й наша війна.
ми вистоїмо - бо ми мирні люди , наша біда , що не були готові до війни , і не мали національних лідерів , щоб не думали про гроші , а про народ. Сильний вірш !
«Умом Россию не понять…» - Непредсказуемы движенья. Кто б мог подумать: «старший брат» На «младшего» пойдет сраженьем?
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Якщо людина розуміє, що вона не значима в суспільстві, то часто бере зброю...
