Та чому ж не вийде?.. Підтримуйте, долучайтесь, аби скласти повну поетичну мапу України, і тоді обов"язково вдасться! Щиро дякую, пане Іване, за схвальний відгук!
Так і є, надто - в наші дні. Тому й написала ці роздуми як звернення до молодих. Втім, серед дорослих теж немало тих, хто надто часто скаржиться на життя, не цінуючи те, що є... Дякую, Ліленько!
А"петитним" царям не здасися! мій крає! Так - у Вас.. Я виправлю лише цей рядок: "Апетитним царям не здасишся, мій краю". Все-таки кличний відмінок - "краЮ". "Апетитний" краще замінити, позаяк це слово означає "смачний, який збуджує апетит," ("апетитне тістечко" (Вел. тлумачний словник укр. мови"). В інших рядках теж є вади, у т. ч. - й пунктуаційні. "...з Вами" - звернення не до однієї конкретної особи, отже - з малої букви. Вірш непоганий, ритміка добра, Трішки вдосконалити - б... Даруйте...
Вочевидь, створити такий душевний опис можна тільки споглядаючи або й допомагаючи бабусі. Мабуть, так і було. Гарно, тепло, по-домашньому... Дякую, пані Ліліє!
Дякую, пані Ліліє, за виокремлення головної думки твору! Є така коротка притча: "Боже! Чи довго нам чекати покращення? - "Якщо чекати, то довго", - відповів Бог".
Це точно. Життя на старості можна полегшити сАме активністю, небайдужістю до того, що відбувається у довколишньому житті. Мало того, своєю активністю ми подаємо приклад для інших, наснажуємо для гарних справ. Більше того! Активність продовжує життя. А щодо мене, то маю стільки захоплень і справ, що навчання нового "ремесла" вже не вписується. Тим паче, в моїй глибинці не бачу перспективи. От співати - так! Залюбки ходила б на заняття! Або танцювати... Але поки що творю лишЕ словом. Дякую, що читали і дякую за цікаву розмову!
Дякую, пане Karas! Так, звісно, головне - бажання, але й не менш важливе розуміння, для чого. Мої сценічні виступи, мабуть, уже закінчилися (сподіваюся, крім поетичних виступів). І співала, і танцювала... Ось тільки не грала. ЦЕ - дебют!.. ДЯКУЮ на доброму слові! Навзаєм!
ЯкбИ ж був не бігав Ваш ліричний герой по всіх Зоях і Зінах, то, може, знайшов би любов єдину! Чудовий вірш, пане Михайле! Просто ціла одіссея українського казанови!..