"Ти сприймаєш життя за сіре..."

Що красиве, тобі – недобре.
Щось негарне ти робиш нишком.
Не читаєш, не маєш хобі,
А хтось не мав ще жодної книжки.

Хочеш «тачку», грошей багато,
Хоч пасивний, немов амеба.
Хтось і зовсім не має хати
І ночує він просто неба.

Без платні не поможеш бабусі,
Ворогуєш із рідним братом.
Маєш родичів, та не в дусі…
А хтось... не має... ні мами, ні тата…
(© Любов СЕРДУНИЧ).