Можливо, й так, пані Катерино. В принципі, малося на увазі парубок і дівчина, але "парубок" важко лягав у розмір вірша, тому й вийшло, що козак. Дякую.
Правда в кожного своя - це тлумачення ніколи не втратить сили. І відповідно, ніхто не рахує чиюсь правду більшою за свою. Хоча при тому всьому правда одна. Отакий-от парадокс.
Дякую, пане Петре, література, дійсно, для того й пишеться, аби жити в серцях. І краще б описані у ній проблеми жили б тільки на сторінках. Але сторінки часто перетікають у життя.
Ну, пані Катерино, в ПТН-ПНХ коханням навіть на горизонті не пахне, але відносно того, що любов - найбільша на світі ідея, то навряд чи хто заперечить. А коли вибір стоїть між однією і другою любов'ю, кожний, напевно, поступив би по-своєму.
Ну, відносно "заказного" твору Гоголя, напевно, не погоджуся, а щодо іншого - то скільки питань у світі, в десять разів більше про них думок. І відносно синовбивства теж. З одного боку нібито за щось стоїш до останнього, а з іншого - рубаєш гілку свого роду. Одним словом, говорити, дійсно, можна багато.
"Проповідності вірші" - а чи варто їх такими вже односторонніми та однотонними творити. Як на мене, лірика має бути перш за все лірикою, а вже читач має шукати в ній свої проповіді і мораль.