Колись давно один з тих, хто пережив Голодомор у десятилітньому віці, розповідаючи мені в деталях про пережите, на запитання "Як ви витримували всі оті смерті й жахіття?" кинув фразу, яка врізалася в память назавжди: - Ми тоді жили ніби без душі. І тут читаю, пані Наталю, Ваші рядки: "А чи є у людської душі той найвищий поріг, За яким ти вже більше не чуєш розпуки і болю"
Вірш написаний анапестом, наголос на третьому складі. Двоскладові слова з наголосами, котрі попадають між наголошеними складами, просто не враховуються.