Похилились верби біля річки...
Похилились верби біля річки,
Галузки зануривши у воду.
Пістрявіють на леваді чічки.
Череду жене скотар до броду.
У приярках зацвіла шипшина.
Сонце пестить і траву, і квіти.
Біла і рожева конюшина
Знову бджіл примушує бриніти.
Понад лісом яструб кружеляє.
Біля греблі водоверть бурує.
Біла хмара в небі ся тиняє.
Журавель у лузі шпацирує…
І ніщо не потурбує тишу,
Тільки шурхіт птаха з очерету.
Я назавжди в пам'яті залишу
Миті цього дивного сюжету.
Додав: inkulinets (21.04.2015)
| Автор: © RUSZIN
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.