Червонобоке яблуко на віддалі віків
Знуртоване зсередини, сильніше всіх вітрів.
Там так вирують пристрасті, що лускає нуклід,
У танці дикім вольницю ледь стримує магніт,
Протуберанці й блискавки метає навкруги,
Все палить, нищить, полум’ям розтоплює сліди…
А я дивлюсь угору-вдаль крізь простори-світи
І, світлом переповнений, молю: «Світи! Світи!»…
…………………………………………………………………………
Чи це закон, чи помилка, не знаю, поясніть,
Чому так відбувається століттями століть:
Що зблизька сіє згубу всім мільйонами жахіть,
Крізь далечі для більшості, як сонячний привіт.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
