Червонобоке яблуко на віддалі віків
Знуртоване зсередини, сильніше всіх вітрів.
Там так вирують пристрасті, що лускає нуклід,
У танці дикім вольницю ледь стримує магніт,
Протуберанці й блискавки метає навкруги,
Все палить, нищить, полум’ям розтоплює сліди…
А я дивлюсь угору-вдаль крізь простори-світи
І, світлом переповнений, молю: «Світи! Світи!»…
…………………………………………………………………………
Чи це закон, чи помилка, не знаю, поясніть,
Чому так відбувається століттями століть:
Що зблизька сіє згубу всім мільйонами жахіть,
Крізь далечі для більшості, як сонячний привіт.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
