Червонобоке яблуко на віддалі віків
Знуртоване зсередини, сильніше всіх вітрів.
Там так вирують пристрасті, що лускає нуклід,
У танці дикім вольницю ледь стримує магніт,
Протуберанці й блискавки метає навкруги,
Все палить, нищить, полум’ям розтоплює сліди…
А я дивлюсь угору-вдаль крізь простори-світи
І, світлом переповнений, молю: «Світи! Світи!»…
…………………………………………………………………………
Чи це закон, чи помилка, не знаю, поясніть,
Чому так відбувається століттями століть:
Що зблизька сіє згубу всім мільйонами жахіть,
Крізь далечі для більшості, як сонячний привіт.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
