Це Ви (на жаль, не знаю Вашого імені) дарма так робите. Тікати - це остання справа в такій ситуації. Ну і що, що хтось зробив Вам зауваження? Але ж є й гарні слова на адресу Ваших віршів! Маєте хист - його треба показувати, але необхідно також звикати до критики. Не згодні з нею - напишіть про це, доведіть свою думку. Але ж бігти з сайту - не вихід. Вас же ніхто не змушує ні до чого. Форма важлива. Не хочете затискатися в рамки - пишіть верлібри. На будь-якому більш-менш серйозному літературному сайті Вам не уникнути зауважень. А про "рамки, форми, ритми" Вам не закинуть лише в тому випадку, якщо Ви сховаєте свої твори під подушку й ніколи не оприлюдните. Тоді точно Вам те не загрожує. Я ні в якому разі не хочу Вас образити, а, навпаки, підтримати. У Вас є гарні вірші. А якби Ви їх поназивали, були б іще кращими. І, дійсно, Вам треба працювати над собою, адже здібності здібностями, але майстерність - плід великих зусиль. Але то так, між іншим. Та вирішувати, звісно ж, Вам...
Може, це залежить від розуміння виразу... "Ще імені твого Господь не стер" - тобто не відвернувся від людини, не відкинув її назавжди. Це в найбільш загальному потрактуванні. Доки ми ще не померли фізично, кожен має шанс на Боже пробачення, на спасіння. Напевно. Звісно ж, допоки може попросити прощення. Не всі потраплять до Господа. Чиїсь імена буде стерто... Я, Василю, теж спіткнулася на цих словах у вірші Івана.
Тема - супер! Та потребує більш майстерного подання. Настю, посилити б образність вірша, попрацювати б ще над римами й розміром. "Гордість, спустися нижче, не дай так тяжко страждати" - дуже сподобалися ці рядки. Бажаю творчої наснаги!
Гарно написано, Настю. Зміст хороший, рими, в основному, теж. Тільки в останньому рядку із тією "гордістю" порушено ритміку й віршовий розмір. Тільки з авторським наголосом на "і" в цьому слові його можна лишити без змін. Але то так неприродньо... Може, "зі щастям" чи якось інакше?