Андрію, не раджу тобі писати нашвидку, не замислюючись особливо над змістом і формою. Ні, іноді речі, створені в такий спосіб, є дуже гарними й вартісними. Але вірогідність доброго результату справи, звершеної з абияким ставленням до неї, є низькою. Це, певно, рідкість. Зі свого досвіду: непогано мені вдався лише один вірш, написаний швидко й без заморочок. І знаю, що якщо напишу зараз щось отак, то, скоріше за все, це буде повний капець.
А навіщо ти, взагалі, вдався до публікації поезії, написаної нашвидку? Що ти цим хотів сказати чи показати?
Не можу не відгукнутися. Вірш проблемний, актуальний. Сучасна поезія й логіка далеко не завжди зустрічаються поєднаними. Багато бачила віршів (на різних сайтах і не тільки в Інтернеті), зміст яких... як би менш образливо сказати... є набором слів або ж є перекрученим чи штучним (як ти висловилася, "з пробірки"). Найбільше хвилює знецінення вартостей та розповсюдження отих усіх явищ, перерахованих у 3 - 5 - му рядках. Але не в Інтернеті біда. Вона - в людині, яка ним користується з якоюсь низькою метою. Думаю над словом "загуглине". Чи це правильний варіант написання? Може, варто б по-іншому: "загуглене"? "Втратити" - "втрачене", "зробити" - "зроблене", "загуглити" - "загуглене"...
Пародії класні. Найбільше насмішила перша. Єдине маю зауваження до станньої: гадаю, не можна так узагальнювати, адже, ясна річ, що не всі такі (треба тільки продивитися сторінки "Анумо", щоб у цьому впевнитися, бо тут багато чудових, дуже гарних творів сучасних поетів (на особистості переходити не буду)). А, в цілому, маю хороші враження від пародій Гната Голки. Хотілося б і його самого стріти на сайті. А ось оригінали віршів навівають смуток і важкі думки. Бо, справді, якою ж на обличчя виглядає українська література? Такою? Адже то "вірші", що були надруковані...
Ідея сподобалася. Хороша ритміка. Вибачайте. Трохи покритикую. Маю єдину заувагу за змістом. "Виконувати все, як слід, Примусить весь вселенський рід"? Бог не змушує, Він створив людину вільною, дав їй свободу. Це за церковним ученням. Господь, так би мовити, пропонує дотримуватися своїх правил, дуже хоче, щоб так було, закликає нас до цього. Тепер - за формою. "Пріч" - не по-вкраїнському. Є занадто прості рими. Зустрічаються пунктуаційні помилки. Пані Катерино, але твір дуже світлий, глибокий, змістовний. Бажаю Вам творчої наснаги й успіхів!
Талант потрапляє до людини, а вона може його помножити (розвинути, принести певні плоди) чи не помножити. Це вже просто за Святим Письмом, пане Василю. Чудова ідея закладена у Ваш вірш! Підтримую! Є зауваги. "Гріха" - "пера" - якось не дуже римується. "Дивацтва" - "юнацтва" - банально. Якщо читати за обраним Вами ритмом останній рядок, то наголос у слові "здатність" чітко падає на "і", а це не вельми гарно. Вибачте мені мою прискіпливість, але вірш із таким високим смислом гідний якомога кращої форми. Бажаю Вам творчої наснаги!
Відкрити свої очі на правду - необхідно для людини. Ми живемо в суєті, вона нам нерідко заважає звернути увагу на, дійсно, важливе... Ні, не вона винна. Ми самі. Але коли відкривається істина, часом, можна жахнутися, бо справжній стан речей може виявитися... страшним. Гадаю, Ваш твір, Валерію, є сильним та ідейно вартісним.
Гадаю, можна обійтися без підсилюючого прикметника. Але зауваження твоє слушне, безперечно. Я заміню в першому рядку другого катрену "наначе" на "немовби". Дякую тобі, Сашко, за добрий коментар! Дуже приємно! І за побажання спасибі! Навзаєм!
Чому? Не обов'язково. Важко чи легко - залежить від ставлення людини до життя. Ще - від того, наскільки вона переконана в своїх поглядах, у своїй життєвій позиції, а також від її внутрішньої сили. Є й інші чинники... Зовнішні. Не настільки важко бути собою, як іноді подолати себе. Наприклад, відмовитися від чогось, чого дуже хочеться, задля когось іншого. А в цьому нерідко є потреба...
Такий глибокий, прекрасний зміст потребує гідної форми. А над нею Вам би ще попрацювати. Як молитва - чудово! Але треба б вирівняти розмір. Тоді буде значно ліпше. Успіхів Вам, Олесю!