Не рахуй, зозуле, літа молодії, Бо лягли в могилу дівочі надії. Болить моє серце, та й за козаками, Не прийшли додому до тата і мами. Зостались лежати у чужому стані, У пекельних горах, у Афганістані. А котрі вернулись – каліки небоги, То руки немає, то відняло ноги. Хлопці українці веселої вдачі, Хоч і калікують, але не ледачі. Хто вже, як уміє дає собі раду, А, як притискають, то штурмують владу… Як живий, здоровий - треба світу всьому, А, як захворієш, не треба нікому. Україно – мати, буду тя прохати: - Пошануй козацтво коло свої хати! Щоби козаченьки, на коні із вітром, Тільки у родині мандрували світом. Щоби козаченьки недругів не мали, Але рідні землі у руках тримали.
Катю, зверніть увагу на слідуюче: 1. гОрах - горАх 2. калікують - а чи є взагалі таке слово в українській мові? Може, варто змінити на просте та надійне - НЕЗДОРОВІ?.. Чотири останні рядочки - не все гаразд із наголосами.
Дякую, п.Вікторе, за увагу до вірша. У ВТС значиться- калікувати-Пошкоджений чимось, але не цілком скалічений; напівскалічений. Не знаю, може не правильно, але я читаю цей рядок так: У пекЕльних гОрах у АфгАністАні.
Точно гОрах, адже множина?.. У словнику, Катю, крім іменника КАЛІКА, немає дієслова КАЛІКУВАТИ, а є розмовне КАЛІКУВАТИЙ, а це вже різниця, отож не лукавте.
Прошу вибачення не додивилася, але, якщо є калікуватий і слово це розмовне, то в ті й же розмовній мові мені не раз доводилося чути, що хтось калікує, чи калікують.
Катю, не "калікуйте" мову, адже було б простіше не виправдовуватися, а просто внести зміни, щоб у тексті все було до ладу, бо "світом У родині не мандрують", а родиною на світі живуть, а по світу мандрують ІЗ родиною... Продовжувати?.. Не розумію людей, котрим вказуєш на очевидні недоліки, бажаєш їм допогти, а вони ображаються за це. Гнат Голка не дрімає!..
Продовжуйте,п.Вікторе, будь ласка! Гадки не мала ображатися, та й і за що? Прошу вибачення, що так розгнівала вас, а Гнат Голка, я більше ніж впевнена, чудово розбирається де біле, а де чорне.
Раз даєте дозвіл, Катю, то продовжу. Ось ви підказуєте мені, як потрібно на вашу думку читати рядок: У пекЕльних гОрах(горАх) у АфгАністАні... Коли починаю робити правильно наголоси, вимальовуються непривабливі інтонації: Не рахУй, зозУле, літА молодІї, Бо ляглИ в моГилу дівОчі надІї. БолИть моЄ сЕрце та й зА козакАми, Не прийлИ додОму, до тАта і мАми... Може, я щось вигадую?..
гарний твір,чогось нагадав один з улюблених мною віршів Т.Г.Шевченка "Чого ти ходиш на могилу?"(це один із віршів циклу"в казематі", мого улюбленого його циклу)) чудово,коли народжуються такі гарні твори! Вам за вірш ставлю
Щоби козаченьки, на коні із вітром, Тільки у родині мандрували світом. Щоби козаченьки недругів не мали, Але рідні землі у руках тримали. !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 5!!!!!! Дай Бог!!!!
А мені ваш вірш нагадав поезію Пантелеймона Куліша: " Не вважали гайдабури На козацьку вроду, Равли тіло на кусочки, Кидали у водую"(поема "Великі проводи").Я вважаю,що ваш вірш, написаний народним стилем( що рідко зараз трапляється), повинен лишитися сами таким .
Дякую,п.Василю!Хотілося б,щоб ми її перевернули назавжди.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
karas: Релігію придумали люди , бо Бог хотів щоб люди просто вірили в Бога життя , в Бога Творця , бо Бог є і незмінний , а релігії міняються як і всі традиції і обряди , але в кожного на жаль , своя правда
та
у Вас 
0
