Третій рядок змінити б. Там ритміка "не в той степ" подалася. Можна так: "Бо з морозами Зими...". Або можна змінити цілих два: "Із зимою ні за що не бажає знатись". Милий віршик, пані Галино.
"Я розчинюся у холодному дощі. Щоб краплею, нехай на мить, Та все ж, побути на твоїй щоці. Ти чуєш? – Серце стукотить! … Але зітреш мене рукою", - у цих рядках сподобалися образи. Але з формою вірша далеко не все гаразд. Видно, що здібності є, але треба Вам працювати над собою, над своїм хистом. Зверніть увагу на розмір (нерівний він у творі), а також на рими (вони у Вас, переважно, дуже прості, є слабкі співзвуччя). Бажаю Вам натхнення й успіхів, Анжеліко.
Дякую, Таїсіє, за коментар! Гадаю, це залежить від того, наскільки людина цінує своє щастя. Коли про нього мріємо, до нього йдемо, то воно видається чимось великим, прекрасним. А коли отримуємо, тоді звикаємо до нього, і воно стає для нас уже й не таким вагомим, зменшується в наших очах. АЛЕ Ж ЩАСТЯ - ЦЕ СКАРБ. ТРЕБА ЦІНУВАТИ КОЖНУ ХВИЛИНКУ...