Спонтанні хвилі раптом зникли, Озерна визирнула гладь І зорі, до спотворень звиклі, Зітхнули хором: благодать !
Пегас покірно сів на скелю, І оросила Муза сад. Чимчикували
дні в оселю, Несучи творчий аромат. І так буде допоки знову, Хтось гладь лазурну зачерпне І скаламутить чисту воду, Стривожить сайтівське
лице. 27.01.12.
|