Якби наша Україна вірила в ці слова Господа з Книги Ісаї, а не в промови наших політиків, то жила б зовсім інакше, і не було б таких сумних віршів, як оце мій. Я б дуже хотіла зобразити інше, але ж того немає...
Отож бо, пане Василю. Своїх Україна приймає, як світ своїх приймає. І зі своїми мучиться. Як вибори - сподівається країна на нового президента: думає, що рятівник прийшов. Не там спасіння шукає...
Прочитала на одному диханні. Цікавий образ України в оповіданні, Наталіє. Ваше? Сподобалося. Дякую Вам за те, що звернули увагу на мій вірш, а також за можливість ознайомитися з цим дуже гарним твором.
Андрію, мені найбільше сподобалося якраз: "Здійняти голову в поклоні Пірнувши у небесну гладь". Зрозуміла. Класні рядки! Просто є такий художній засіб у поезії - оксюморон. Це поєднання непоєднуваного. А перший трохи задовгий. Має бути коротшим. Там - зайва стопа. Пробуй підшукувати цікавіші рими (щоб було співзвуччя між словами, що не належать до однієї частини мови й не в одній і тій самій формі). Але вірш гарний. Просто якби форма була краща, то було би просто СУПЕР. Ідейний зміст пречудовий.
Іване, з Вашого вірша, може, вийшла б класна пісня. Прочитала його з цікавістю. Не шкодую. Деякі рядки (напр.: 3-й, 14-й) не мають належного розміру (вибиваються з загального).
Я помітила, що деякі рядки не відповідали загальному розмірові (вибивалися за кількістю стоп). Уже виправила. Правду кажуть добрі люди, що поспіх потрібен, коли ловиш мух. І ще дещо підкорегувала.
Дякую, Наталіє. Я рада, що Вам сподобався вірш. Я рада дізнатися Вашу думку. Але мені ще не вказали на жоден недолік. Напишіть, що саме не так. Я не машу кулаками за критику. :-) Якщо вважатиму за потрібне, то подумаю ще над твором і, звісно ж, доопрацюю.