Пт, 22.11.2024, 13:57
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви працюєте?
Всего ответов: 637

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Українцям
 

НА БЕРЕЗІ ОДНІМ, ПОРОСЛІМ СОН-ТРАВОЮ...

На березі однім, порослім сон-травою,
при озері, що сяє й мерехтить,
сидить вона, задивлена в блакить,
і мріє залишитися живою.

 - Чому на самоті, похилена, сумуєш? -
Спустився голос ніжний із небес.
 - У спеці мучусь я. Вона - мій хрест.
Та заважкий. Не хочу у пітьму я!

- Рятуйся ж! Он - вода! Чому ж не йдеш ти пити?
Чому, як поряд скарб, бідуєш ти?
- Не можу я до озера піти!
Бо ноги мої боляче побито...

 Зітхнула... І сьоза скотилася додолу.
- Боюся, що впаду без сил, чуття...
Мою сміливість кат лихий відтяв!
Страждаю я, налякана та квола.

Недовго вже мені, напевно, до загину... -
Зі стогоном сплеталися слова.
 І знову голос ніжно зазвучав:
- Не бійся, встань, щоб жити, Україно.

Додав: Abigel (25.01.2012) | Автор: © Марія Берберфіш
 
Розміщено на сторінці: Громадянину, Берберфіш Марія, Українцям

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3285 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 55
avatar
1 Shtanko • 11:28, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Задум гарний. Зайшли он як. На перше прочитання є зауваження. Подумаю і викладу в приваті. up
avatar
2 Abigel • 11:30, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую, Ігорю. Добре. yes
А чому в приваті? Можете й просто тут викласти. Я не проти.
avatar
3 Davudenko • 11:35, 25.01.2012 [Лінк на твір]
так п. МАРІЯ Підтримка нам всім вкрай необхідна, тому вірш дуже вчасний. yes
avatar
5 Abigel • 11:38, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую за розуміння, пане Іване. yes
avatar
Технічної сторони не чіпатиму) Не знаю як кого, та мене твій вірш чіпає. Особливо: "Не бійся, встань, щоб жити, Україно". І сюжет у вірша несподіваний. Так далі тримати! Успіхів. hands
avatar
6 Abigel • 11:42, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Приємно отримати твій гарний коментар! Дякую, Андрію!
І за побажання спасибі. Навзаєм!
avatar
Хороші миті завжди приємно дарувати) up
avatar
8 Abigel • 11:49, 25.01.2012 [Лінк на твір]
:)
avatar
Тема дуже добра, вартує глибокого осмислення. Гадаю, вартує дослухатись до порад колег по перу і трішечки допрацювати. Сподобалося, Марієчко!
avatar
10 Abigel • 12:40, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую, Наталіє. Я рада, що Вам сподобався вірш. Я рада дізнатися Вашу думку. Але мені ще не вказали на жоден недолік. Напишіть, що саме не так. Я не машу кулаками за критику. :-) Якщо вважатиму за потрібне, то подумаю ще над твором і, звісно ж, доопрацюю.
avatar
11 Abigel • 13:17, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Я помітила, що деякі рядки не відповідали загальному розмірові (вибивалися за кількістю стоп). Уже виправила. Правду кажуть добрі люди, що поспіх потрібен, коли ловиш мух. yes
І ще дещо підкорегувала.
avatar
12 InhearT • 13:42, 25.01.2012 [Лінк на твір]
гарний,цікавий твір))
читається ніби баллада,але римування АВВА,яке зазвичай не властиве таким творами)
avatar
13 Abigel • 14:07, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую, Іване!
avatar
14 Asedo1949 • 16:42, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Цікавий вірш з таким несподіваним закінченням, бо ніщо не передувало думати, що річ іде про Україну, але дуже цікаво.
avatar
15 Abigel • 16:56, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую, пані Катерино! yes
avatar
Чудово -оригінально-патріотично . Вражає ... 55555 up flowers-3 flowers-3 flowers-3 flowers-3 flowers-3
avatar
17 Abigel • 23:48, 25.01.2012 [Лінк на твір]
Дуже приємно! Дякую, Романе! yes
avatar
18 Akademik787 • 02:03, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Не очікував такої розв*язки! Важко читалося, але воно того варте!
avatar
19 Abigel • 02:05, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Я рада, що ти так вважаєш. Дякую, Андрію. Приємно бачити твій коментар.
avatar
20 Akademik787 • 02:06, 26.01.2012 [Лінк на твір]
shy
avatar
21 Abigel • 02:11, 26.01.2012 [Лінк на твір]
respect тобі за скромність. yes
avatar
22 Akademik787 • 02:14, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Я такий скромний, що про це потрібно вірші писати hands
Жартую!
avatar
23 Abigel • 02:28, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Жарти жартами...
А, може, колись хтось і напише... ))
"Скромний поет" - гарна назва, по-моєму.
avatar
колись, під псевдонімом, було написане оповідання... 2007 рік, чи 2008... прочитала Ваш вірш і полізла в папки щоб його дістати))))))))

roze
______________
Україна!
(псевдонім: Василина)

Самотньо вона брела по сонних вулицях міста. Крок. Ще один. Ще....
Якби хто й запитав скільки кілометрів пройшла за ці години то вона, напевно б, і не відповіла. А яка різниця? Головне, що на душі з кожним метром ставало легше. Вулиця, провулок, міст... Вона виливала на асфальт свій біль.
А він і не противився. Йому набридло бути закованим у діжку відчаю. Йому було лячно від того, що він міг залишиться там назавжди. Ось тому він, скориставшись нагодою, тікав на волю.
Коли перший промінчик заграв у її волоссі вона спинилася. Перший раз, за багато років, у неї на душі було легко і спокійно. Заплющивши очі вона підійняла руки догори і вдихнула на повні груди. Вдихнула у себе ранок. Я вільна! – вигукнула її посмішка сонцю. Чуєш, вільна!!!
- А що ж з тобою було, дівчино? –запитало світило.
Вона ще хвильку постояла, ніби не чуючи запитання, і лише потім розплющила очі.
Спочатку поглянула на свої вкриті пилюкою ноги, а потім озирнулася навколо:
- От бачиш, світ кольоровий, виявляється…
- Звісно що він веселковий! – ствердно проказало Сонце і з запитанням зазирнуло в обличчя дівчини.
- Ти не дивуйся, - сказала вона і пояснила, – я багато років жила у сірому кольорі. В моєму світі не було барв.
- Як це? – здивовано запитало світило.
- Я народилася невільницею, - почала свою розповідь дівчина. Я не одна була у батьків. Нас багато було. Але ми ніби наймитами були, розумієш?
Сонце нічого не відповіло, воно лише ще ближче нахилилося до дівчини. А вона далі оповідала:
- Я з малечку працювала, старалася. Бувало, що й ночами недосипала. Ти думаєш що я не розуміла, що нас багато і всіх потрібно нагодувати? Розуміла! Але коли ми стали заможнішими, батьки все одно шкодували нам на зайву одежину. Хіба ж це справедливо? Коли сусідські діти влітку на вулиці бавилися чи на ставок купатися ходили, я з братиками та сестричками працювала на землі...
Сонце слухало і мовчало, але на землю впали перші краплинки дощу.
Дівчина їх навіть не помітила, вона поринула у свій світ. У роки минулого...
- А знаєш, ми поки малі були то нічого не розуміли. Ми вважали що так має бути. Нас виховали так. У сім’ї не прийнято було перечити батькам. От коли підросли вже, то почали багато розуміти. Адже мати з батьком собі ні в чому не відмовляли. У них були самі гарні чоботи. А які шуби вони мали! Всі взимку заздрісно зглядалися!
- А ви? Ви, діти? – Сонце було настільки шоковане сповіддю дівчини що плакало зливою.
- А що ми? Залатані кожушки, з дірками валянки... Коли стали дорослими то вирішили піти в світ щастя шукати.
- І???
- Та по різному долі склалися… Декілька сестер вдало вийшли заміж і сьогодні вони вже гарні та заможні господині. Братикам не пощастило... Бідують. Один з батьками й досі воює за землю. Вони йому пакості роблять всілякі ,за те, що ослухався і захотів відділитися. Не хочуть його від себе відпускати, а він лишень самостійності хоче! От і сваряться до сьогодні…
- А ти? Ти?
- А що я? Теж пішла з дому по світу щастя шукати. Всяке траплялося, багато побачила. Батьки теж палки в колеса пхали, одружити не раз хотіли. Та я не скорилася. Важко було ці роки мені, дуже важко. Але тепер все буде інакше!
Закінчивши розповідь, дівчина підморгнула Сонцю і покрокувала вулицею.
- Куди ти тепер?
- Будувати свій дім! - впевнено промовила красуня.
- Хоч скажи як тебе звати, волелюбко? – з захопленням, проводжаючи поглядом тендітну дівчину, запитало Сонце.
- Україна я. – лагідно відповіла вона. – Україна!
avatar
25 Abigel • 22:04, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Прочитала на одному диханні. Цікавий образ України в оповіданні, Наталіє. Ваше? Сподобалося.
Дякую Вам за те, що звернули увагу на мій вірш, а також за можливість ознайомитися з цим дуже гарним твором.
avatar
Просто Ви своїм віршем спонукали показати і свої думки...
Так, мій. Писала для якоїсь газети, здається "Сім*я і дім" (вже не памятаю), на конкурс))) Там, ніби, умова була, щоб твір підписаний був псевдонімом, а дані окремо... Тому і придумала Василину))))) (сміюся)
Так він і лежить у далекій папці... в такому вигляді, як був написаний))))))
Але, я хотіла сказати про інше. Що я вірю у майбутнє.
Недавній твір Олексія Тичка змусив замислитися над тим, чи можливо без крові щось змінити.
Напевно, 100% гарантій ніхто ні на що не може дати. Але я от спостерігаю за тим, що відбувається. Не зважаючи на бідність, повне пограбування нації, люди почали тягнутися до свого коріння. Почався бум на вишиванки, традиції... А народ - це культура. Хочеш знищити народ - забери від нього його традиції і обряди.
От дивлюся на сміття на вулицях і бридко стає... Бо самі смітимо! Самі все ламаємо!
Є такий анекдот (не знаю як на укр. мові це слово):
Приходять журналісти у пекло.. а там три казани.. у першому євреї, у другому - росіяни, а у третьому - українці. Біля першого чортів у десять рядів... там, де другий - тільки два, а біля українців жодного... Журналісти запитують: "Чому так?". Чорт відповідає: біля росіян два тому, що один за горілкою бігає, а другий слідкує, щоб не потопилися п*яні... там, де українці жодного, бо вони самі один одного топлять... а там, де євреї то потрібно дивитися! бо, якщо тільки один носа висуне, то за ним всі повтікають!!!!!
От був податковий майдан... але не всі підприємці вийшли, не кажучи про людей. Хоча, одна країна, одні радощі і біди.
І я не дивуюся, бо була ситуація коли збирала підписи на підтримку однієї людини, яку всі дуже і дуже хвалять))) А як до діла дійшло - у всіх хата скраю. Хоча, теж позитив був - познайомилася з хорошою людиною.
Тому у мізках потрібно міняти, бо можна і силою владу змінити, але що матимемо у результаті? Шило на мило?
avatar
54 Abigel • 02:28, 28.01.2012 [Лінк на твір]
Так, Наталіє, я з Вами згодна. Український народ має по-іншому подивитися на життя, на себе, на інших, на ситуацію... Наприклад, ідучи голосувати за нового президента, не варто думати про те, що той кандидат, за якого збираєшся поставити галочку, обіцяв додати сто гривень до зарплати. Натомість, треба глибше мислити, робити виважений вибір, усвідомлюючи, що від кожного значка на мільйонах бюлетнів залежить майбутнє України. А то лають владу, скаржаться... Але ж перший винуватець - народ, який обрав таких, щоб вони керували державою. Сумно, але так воно є. Щоправда, я теж вірю в майбутнє нашої країни. І ще потрібні віра й сміливість. yes
avatar
Дуже багато всього, як результат, викликав Ваш вірш. Тому 5!))))
avatar
55 Abigel • 02:29, 28.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую!
avatar
26 metman17L • 22:13, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Важко, моя пташко, крило опустилось.
Гірко, моя зірко, додолу схилилось.
Боляче буває, як ти із-далека...
Свій свого приймає, а ти мов лелека.
....................................................
avatar
27 Abigel • 22:18, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Отож бо, пане Василю. Своїх Україна приймає, як світ своїх приймає. І зі своїми мучиться. Як вибори - сподівається країна на нового президента: думає, що рятівник прийшов. Не там спасіння шукає...
avatar
28 metman17L • 22:24, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Нагадали слова Ісаї : Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя!
avatar
29 Abigel • 22:33, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Якби наша Україна вірила в ці слова Господа з Книги Ісаї, а не в промови наших політиків, то жила б зовсім інакше, і не було б таких сумних віршів, як оце мій. Я б дуже хотіла зобразити інше, але ж того немає... smile
avatar
30 metman17L • 22:41, 26.01.2012 [Лінк на твір]
А вірш тужливий...
Щось не схоже на Вас.
Та і настрій якісь надто песимістичний.
По-всякому доводиться. Сьогоднішнє ставлення правлячих еліт до своїх народів демонструє не одна країна. Але Господь здатний і це вивернути нам на нашу користь, якщо тільки ми слухняні йому...
avatar
31 Abigel • 22:48, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Написала так, як є. Україна плаче стільки, скільки існує. Люди скаржаться, скаржаться, скаржаться... Немає тої віри, яка б могла допомогти вийти з цього гіркого стану. Або вона є, але має хибний вектор. Більшість, на жаль, живе без головного... А, може, усе з часом зміниться. Якби ж...
avatar
32 metman17L • 22:51, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Ой, пані Маріє, боюсь, що не зміниться,бо коли золотому тельцю дано зелене світло, то яка з цього духовна радість. Статок цей буде тимчасовим, а закабалення душ одвічним. smile
avatar
33 Abigel • 22:52, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Якщо тільки душа не вирветься з багнюки й не подасться до чистого озера... Таке можливе. Богові все можливе. Він може дати поштовх, може вивести туди, куди треба. Тільки треба трохи віри.
avatar
34 metman17L • 23:05, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Тут з Вами згідний: хоча б в гірчичне зерно...
avatar
35 Abigel • 23:09, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Так. Якби ж...
avatar
36 metman17L • 23:13, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Знову ностальгічно...
Бачу, що чимось Вас треба потішити...
avatar
38 Abigel • 23:18, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Пане Василю, є те, що є. Якщо ситуація сумна, то про неї й мова відповідна. Я би хотіла, щоб Україна жила й сяяла.
avatar
41 metman17L • 23:22, 26.01.2012 [Лінк на твір]
А Ви не згущаєте красок ?
avatar
44 Abigel • 23:28, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Гадаю, ні. А що коїться з нашею країною? Я не хочу нікого лаяти, засуджувати чи робити щось на зразок цього, просто мені шкода, що все так. Звісно ж, ми всі помиляємося, ми всі далеко не сильні, бо є просто людьми. Та я вірю в те, що, врешті, все буде добре. Принаймні, стараюся вірити.
avatar
48 metman17L • 23:32, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Нашим добрим намірам властиво матеріалізуватися, а вірніше одухотворятися. То ж є сподівання, що Ваше занепокоєння принесе добрі плоди.
avatar
49 Abigel • 23:34, 26.01.2012 [Лінк на твір]
yes
avatar
50 metman17L • 23:36, 26.01.2012 [Лінк на твір]
91_smile-8
avatar
51 Abigel • 23:38, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую! yes
Дуже приємно!
avatar
37 metman17L • 23:14, 26.01.2012 [Лінк на твір]
avatar
39 Abigel • 23:19, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Краса! Приємно дивитися, пане Василю. Дякую!
avatar
42 metman17L • 23:23, 26.01.2012 [Лінк на твір]
avatar
46 Abigel • 23:29, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Дуже мило!
avatar
40 Abigel • 23:21, 26.01.2012 [Лінк на твір]
Милуюся. yes
avatar
43 metman17L • 23:26, 26.01.2012 [Лінк на твір]
НАТХНЕННЯ ВАМ З НЕБЕС!!!
avatar
45 Abigel • 23:29, 26.01.2012 [Лінк на твір]
ДЯКУЮ!
avatar
47 Abigel • 23:30, 26.01.2012 [Лінк на твір]
НАВЗАЄМ!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz