Моя любов лише
безкрилий птах,
Який так хоче в
небі політати,
Моя любов існує
тільки в снах,
Змордована,
засуджена за грати.
Це квітка, що не
може зацвісти
На пагорбі холодною
зимою,
Це дівчина, з якою
ми на «ти»,
Хоча вона і досі не
зі мною…
Як сонечко під
килимами хмар,
Страждає у мені моє
кохання,
Неначе плід, неначе
Божий дар,
Який не скуштувати.
Сотні ран я
Зализую вночі собі
не раз,
Хоча про це ніхто,
либонь, не знає,
Лише закуті в рими
кілька фраз,
В яких любов.
Завжди в яких весна є.
І, звісно, та, чий
незабутній сміх
Лоскоче душу,
навіть серце крає,
Моя любов. Можливо,
просто гріх,
Або мета, що може
стати раєм.