Ігорю, пишіть! Талант має бути вкладений у добру справу. :-) Бажаю Вам, щоб колись Ви створили і двісті перший, і триста перший, і щоб і той був не останній.
Та чому ж лиш за своє? І про Ваше, звісно, є! І вражає ваше горе, що слізьми із душ говорить. Та й воно не ваше - наше, і болить невпинно завше. І його ми відчуваєм цілим українським краєм! Хочеться ж, щоб, пильні й чулі, одне одного ми ЧУЛИ!
Власне, так, Ви маєте рацію. Адже геній тим і відрізняється від просто талановитої людини, що творить по-новому, робить значний крок уперед, порівняно зі своїми сучасниками, а не просто гарно йде вже протоптаними стежками.
Знаєте, Олексію, я колись почула цікаве висловлювання, що найскладніше часто виявлявляється найпростішим. Може, воно так і є. Нам нерідко щось здається таким уже незбагненним, і ми накручуємо самі себе, що не продертися нам крізь хащі. А якщо подивитися на ту саму річ інакше, то може й висновок бути іншим, і шлях людський - також.
Ті досі, на нещастя, голі, чия аж зйожилася воля в кутку, без неї їхні долі обідрані, сумні та кволі. А хтось - у золоті й алмазах, і ними марить, прудко лазить в кишеню інших, і не знає: труна коштовна вже чекає. А хтось (ой, лишенько, бідненький), не радий від Вкраїни-неньки, не хоче в злиднях він сидіти. Але душІ - не "гривня" світить... Якби ж свобода запалала б, якби сміливості чимало... Але, як кажуть у народі, усе це складно. То ж і годі.
Я з повагою ставлюся до Вашого "не знаю" у відповідь на моє запитання. Гадаю, це найбільш гідні й правильні слова в цьому плані. Хто не втратив себе (розумію: як людину, особистість), не належить до сірої маси. А хто втратив... Так, Катю, все складно. Це - чиста правда. Нащо здалися ті олімпи? Вам воно треба? Політики думають, що зомбують народ. Але вони самі зазомбовані. Грошима, владою, відчуттям уседозволеності тощо. Одним словом, гріхом. А смерть зрівняє всіх. Перед Богом усі рівні. Але Він за брехню ще нікому бонуса не дав. І не дасть. Тож, Катрусю, не опускаймо руки, не поринаймо в нездійсненні мрії й не впадаймо в безнадію! Я Вас добре розумію. Ми ж - просто люди... Нам так часто здається, що все темно й просвітку немає...
Катю, якби Ви отримали владу, Ви б зробилися ...? Чому еволюція всередині кожного - це утопія? Я не маю на увазі абсолютно всіх. Тільки більшість, як і вточнила. Гадаю, наші люди не настільки дурні, щоб врешті-решт не зрозуміти, що й до чого. Просто комусь треба менше пояснювати, комусь - більше. Нічого нереального в цьому немає. Це природньо. Люди час від часу міняють свої погляди. "Супер" не буде. Ніколи. Бо життя - важка річ, проблеми - його невід'ємні атрибути. Навіть якщо все стане краще, ніж є, буде тяжко. Хоч і вже по-іншому. І хто його знає, що там станеться з тією порядною людиною, що, припустімо, прийде до влади в нашій країні... Ми всі різні. Так, кожен - егоїст, більшою чи меншою мірою. Кожного буде зіпсуто? Тоді навіщо нам щось міняти? Хай будуть ті, хто є. Хай навіть погані. Але ж інші теж, на Ваш погляд, будуть не вельми гарні. А як іще гірші? Тоді чи потрібна не тільки еволюція, але й революція? А Ви уявляєте, якщо вона ще й кривавою буде? Кров проллється надармо?
І ще. Так, "із двох зол треба обирати менше". У цьому плані я з Вами, Катю, цілком згодна. Якщо іншого варіанту немає, то треба робити саме так. А як там уже буде... Всяке може статися. Але боротися необхідно. Як кажуть у народі, "під лежачий камінь вода не тече".
Катю, так, можливо, вони праві... Але, може, не треба про революцію? Особливо ж, про таку, що не без крові. А якщо замислитися про еволюцію? Згадаймо висловлювання В.Чорновола: "Україна починається з тебе". Тобто з кожного з нас. Іншими словами, допоки кожен (або хоча б переважна більшість нашої нації) не усвідомить свою (!) особисту відповідальність за життя всієї країни, покращення не буде. Ось Ви засуджуєте владу. Ну, звісно ж, а що ж про неї можна гарного сказати? Але її обрано простими людьми. Так само, як і президента. Тож має бути еволюція. Всередині кожного. Революція в цьому плані теж неможлива, бо якщо досі світогляд кожного з тієї маси, що неодноразово вже проголосувала за те, що ми всі сьогодні маємо, не змінився, то він уже й не перевернеться одним обертом, враз. До речі, я не хочу сказати, що винні тільки вони. Напевно, з небагатьох вуст може справедливо звучати: "Я зробив усе можливе...". Але небагатьох замало. До того ж, людина - істота, покликана розвиватися протягом усього свого життя! Тож покращення нашого життя (:-)) - цілком реальна мета.
На мій погляд, тут не вистачає образності. Вибачте, пані Галино, але це моя чесна думка. У третьому рядку поміняйте місцями слова "навкруг" і "все", щоб уникнути збігу приголосних. У п'ятому приберіть кому після "геть" і поставте її перед ним, бо там вийшла смислова похибка. Щиро бажаю Вам натхнення й успіхів!