Цікавий, мелодійний вірш із типово українськими образами, що виразно помітно й викликає якесь тепле враження. Найбільше мені сподобалися рядки: "Терпко пахне свіжий вітер Несмакованим вином", - Образно (з великої літери, це не опечатка). Дуже звучне та яскраве закінчення, що виразно узагальнює зміст вірша, а разом із початком "Не бажаю ліпше долі..." створює своєрідне обрамлення відповідного характеру. Форма майже правильна, проте помітне тут якесь переплетіння анапесту й хорею. Перший, звісно, переважає, але інколи збивається. Але, водночас, вважаю, що це не значний недолік (або ж і не недолік узагалі), необов'язково ж суворо дотримуватися одного віршового розміру в поетичному творі. Принаймні, якщо це не впливає на мелодійність вірша, не чинить шкоди його ритміці. У Вашому, Вікторе, творі це не має подібних наслідків. Упадає в око, що Ви прагнете точної рими (це я зробила такий висновок, судячи з Ваших віршів, зокрема, з цього). Тільки в одному випадку ("вітер" - "болітець") "розпливчаста" співзвучність, а на тлі всього твору, позначеного майже досконалими римами, це чітко видно. Мені сподобалася тема, вразили образи та їх утілення у Вашому, Вікторе, вірші. "5". Бажаю творчих звершень! З повагою, Марія.
Дуже красиво й лірично, вірш-зізнання, вірш-щирість. Мені сподобалося звертання ліричної героїні до коханого на "Ви", адже це додає поетичному творові особливого пафосу, піднесеності й... загадковості. Сподобалася майже ідеальна форма, проте, здається, третій рядок другої строфи "вибивається" із загального розміру (там присутня зайва стопа). І щось "ріже" сприйняття поезії оце "між світлом і добром" (мабуть, тут повинні бути протилежні поняття, оскільки передбачено певний вибір, відповідно до змісту). Також, як на мене, прекрасні образи, хоч і традиційні, але вони, як живі. Вони тонкі й загадкові, дуже майстерно вами створені. Гарна анафора "Я Вас люблю...", до того ж, ефектно виглядає інверсування продовження, узагалі цієї фрази. Особливо сподобалися перша і третя строфа, вони справді чудові! Ставлю "5". Бажаю, Катю, натхнення та творчих успіхів! Щиро, Марія.
Дійсно, наш народ "великий і багатий", але чомусь шукає правду не там, де треба б... Лихо з цією правдою, особливо, якщо з невідомих причин не бажати її бачити й мовчати в разі чого. Вважаючи на те, що Ваш вірш набуває узагальненого звучання (щодо історії й сьогодення, а, може, й майбутнього України й українського народу), безумовно, важливо про це писати й не менш важливо розуміти. "5". Із сумом, але з надією...
Світлано, Ваш твір, як на мене, оригінальний і, що дуже личить обраній Вами темі, пронизливий "до глибини душі"! Є в ньому мотиви інтимні, є й філософські (точніше, перші ненав'язливо пов'язуються з другими й переходять у них). Безперечно, красиво. А щодо фальшифих ноток - сумніваюся, адже спосіб подання письменником своїх думок - це ознака індивідуального стилю (а він має бути), а основа (власне, зміст, закладені думки) може бути й правдивою... Це вже Вам видніше) Бажаю натхнення! З повагою, Марія.
Спасибі Вам, Василю, за змістовну й (що важливо) конструктивну критику! Щодо "в перехресті", - то це дійсно авторське, нехай буде) А з приводу словосполучення "в дощовім прохолодному зрошенні", то тут, дійсно, краще звучало б якось по-іншому. Треба подумати над цим... Дуже дякую, бажаю Вам творчих успіхів! Щиро, Марія.
Дякую, Ольго, Вікторе! Відповідаю на Ваше, Вікторе, запитання щодо рядків "І в путах минулих усе стало вільне, Хоч жодна б нав'язлива грань!": "нав'язлива грань" - це те, з чим треба боротись, що треба подолати, а людині це необхідно, це ж те, що відрізняє життя від смерті. Тому, хто помер, уже не треба із чимсь боротись, бо по смерті він уже не стріне жодних "граней" (тому-то там усе вільне, адже повністю вільна лише пустка). Щодо "глибинних невтомних надій", то вони існують і дають про себе знати... З одного боку, читач може інтерпретувати твір по-своєму. Можливо, Ви це не зрозуміли, бо Вам це не близько чи з інших причин... З іншого боку, якщо Ви щось не зрозуміли у вірші, - то за це, у першу чергу, відповідає автор (тобто я). Отже, цей момент треба було донести більш майстерно)) Але для мене честь - чути думку про свої твори (зокрема Вашу, як читача і як поета), тому дякую за коректну критику й за висловлене враження від написаного мною.
Мирославо, Вашому віршеві (як, власне, й іншим Вашим творам) властива образність і глибина, - це щодо засобів художньої виразності та змісту в цілому. Те, що Ви пишете, заслуговує на увагу, тому навіть не припускайте думки про якісь "пусті слова" тощо. Ви ж молода авторка, у Вас усе попереду: відшліфуєте, вдосконалитесь, - усе зможете. Те, що кульгає рима - не страшно, адже існують і білі вірші, і вони можуть бути набагато кращими, ніж римовані з точністю й категоричністю)) Головне - це думка, що закладена в художній твір, краса, непересічність образів, щирість. Якщо Ви не зможете це закласти у вірш, тут ніяка техніка не допоможе. Але ви можете, і це добре видно) А техніка - це саме те, що піддається вдосконаленню. Спробуйте попрацювати над готовим віршем, обробити його форму, покращити риму й ритміку; не публікуйте твір одразу після написання, натомість займіться технічним боком. Бажаю Вам натхнення і творчих успіхів!
Це справа наполегливості й часу)) Кожен поет мусить працювати над собою, щоб постійно підвищувати рівень майстерності. А якщо є природний дар (а він у Вас є), то це, по-перше, буде легше, по-друге, - навіть необхідно! Талант треба шліфувати)
Мішо, Ваш вірш гарний, хоч і працювати над технікою ще дійсно потрібно... А тема мені сподобалась, бо самій подобається дощ... Породжує романтичний настрій) У вірші кульгає рима, що впадає в око, але ритміка гарна, витончена...
Христос воскрес! І з'явився ще один чарівний вірш... Мені й раніше Ваші вірші подобалися, є в них непідробні почуття й вічні ідеї. А ще - особливий стиль)) Зі святом Вас, Василю, і творчих Вам успіхів! "5"
Василю, звісно ж, важливі проблеми піднімати необхідно, думати про них потрібно, бо життя - явище багатовимірне, складне. Дякую Вам за гарний коментар! Треба йти далі, які б життя не ставило перешкоди, що б не сталося!