І я так думаю... Гадаю, Шевченко хотів для України чогось кращого. Це прекрасно, що ми незалежні, але це далеко не останній крок. Зараз непроста ситуація, і ми це всі знаємо. Інша річ, що казати про це якось ніяково, а з іншого боку - казати треба, міркувати треба, бо Марія права: усе в наших руках, в руках нашого українського народу.
Ми завжди хочемо знати, що думає про нас на самоті дорога нам людина, це природне бажання. Недобре. коли кохання пасивне ("твоя любов, але відсутність дій"), це буває нелегко витримати. Вірш чудовий, Ви в ньому піднімаєте особистісні проблеми, але ж як лаконічно, як концентровано! Мені сподобалися епітети до погляду (м'який, кришталевий, сталевий), вони гарно виглядають у творі, вони Вами дуже вдало підібрані. Прекрасно, 5.
Я теж була в Почаєві, не можу сказати, що так уже й жахливо, але в кожного власна думка. Насправді коли знаходишся у святому місці, то стає трохи легше на душі. Гадаю, це також певним чином пов'язано з атмосферою, що панує в таких місцях. Але якщо Вас щось непокоїть, коли болить душа, не зайвим є справді усамітнитися й поміркувати... про життя, бо воно таке скаладне. Звісно, гарно завжди робити лише добро, ніколи не відчувати себе грішним, але такого не буває. Наталю, а вірш і справді чудовий!
Це не просто вірш про кохання, це вірш про його осмислення. Так, сильне почуття - це перелом, інакше й бути не може, бо життя змінюється, в душі все змінюється. Ставлю "5"!
На перший погляд усе правильно... Філософський вірш, мені такі подобаються. Гадаю, ми часто (хто як) замислюємось над життям, над його сенсом, над його плином тощо.
Я згідна з Василем! На мою думку, людина має бути всебічно розвиненою, тобто і до бібліотеки ходити, і з інтернетом бути "на ти", і телебачення дивитися, тобто прагнути в житті нічого не пропустити! А шедеври світової класики не забуті, бо багато людей зачитується ними (як, власне, і я і, можливо, Ви чи багато хто з нас). Звісно, багато хто з інших людей не любить читати, не цінує мистецтво, і це надзвичайно сумно.
Так, іноді буває так, що людина жалкує про те, що щось втратила, не звернувши на нього уваги, поспішаючи кудись серед клопоту, тривог, різних справ. Це сумно... Ваш вірш чудовий! Форма правильна, струнка. Вам - "5"!