І коли небесний янгол Склавши крила за спиною Не захоче хмар небесних Доторкатися стопою І життя це райське, вічне Надоїсть посланцю Бога Лиш тоді заплаче серце Затремтить в ньому тривога
І коли пекельний чорт Стомиться від гріху мук І покається за зло Що віками зпекла йшло Лиш тоді впаде сльоза З мого радого лиця...
Мені теж сподобався твір. У цьому вірші є те, що ніколи не збудеться - покаяння лукаваго. Для Бога головне - наше щире покаяння. І достатньо тільки сказати - "Каюсь у гріхах своїх, прости, Господи!", але сказати від усього серця і не грішити більше. Та на жаль тому пекло й існує, що ніхто, хто там прислуговує ніколи такого не скаже. Гординя, тщеславіє... Як багато з нас не можуть і нехочуть це усвідомити. Вони знають що і до чого, але ота ж гордість, тщеславіє заважає. От живемо на землі, як у раю, але це тільки для розуму нашого, а душі вже давно повмирали і чекають тільки часу, щоби після суда Божого потрапити у пекло...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
МОЛОДЕЦЬ!
Та все одно дякую! 
